ПРИНИ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
принизити. В. І. Ленін рішуче засуджував суб'єктивізм
в оцінці подій і всілякі спроби змалювати сучасне чи
минуле в прикрашеному чи приниженому вигляді
відповідно до упередженої точки зору (Український історичний журнал, 2,
1960, 32);
// у знач. прикм. Михайло повертався вночі,
щоб ні з ким не зустрітися, щоб його, зганьбленого
і приниженого, ніхто не побачив (Михайло Томчаній, Жменяки,
1964, 136); — Пусти коня, — спокійно й рівно
приниженим голосом промовив Ступак (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936,
38).
2. у знач. прикм. Покірний, смиренний. Опинившись
з нею сам на сам, знов відчув [Темір], що він
маленький, принижений, що потребує ласки, як тоді, давно,
коли вона мала над ним непереможну силу (Володимир Гжицький,
Чорне озеро, 1961, 351);
// Який виражає покірність,
смиренність. Його жінка.. півдня сиділа на ґанку
спеціально для того, аби відбирати шану, бачити
поклони і принижене згинання (Гнат Хоткевич, II, 1966, 177); Він
[куркуль] перегортає розписки, і кожна з них щось
промовляє до нього, дивиться скорботою чи приниженою
прохальною усмішкою (Михайло Стельмах, II, 1962, 95).
3. у знач. прикм. Пригноблений, безправний.
Лагідність голубина, погляд ясний, Патриція спокій — не
личить нам. Що вдіє раб принижений, нещасний, Як
буде проповідь читать своїм панам? (Леся Українка, I, 1951,
113); Думка про те, що саме знедолений, принижений,
простий народ і є справжнім творцем всіх цінностей
на землі, яскраво підкреслюється у байці (Матеріали .
з іст. укр. журналістики, 1959, 29); Про принижене
становище негрів нічого й говорити: американська
буржуазія в цьому відношенні нічим не краща від буржуазії
інших країн (Ленін, 27, 1972, 133);
// у знач. ім.
принижений, ного, чол. Той, хто перебуває під гнітом, у
безправному становищі. Тарас Григорович для знедолених
вимагав волі, для принижених і скривджених — права
на людяність, для голодних — хліба (Літературна газета, 10.III
1961, 2).