Словник української мови

ПРИОСТАВА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРИОСТА́ТИ, ану, анеш, док., діал. Переставати робити що-небудь. Янко ходив, а далі і приостав ходити (Словник Грінченка);
//  Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь. Гриць відповідав тихим голосом. В середині бесіди часто приоставав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 75); Зробив [Панько] кілька кроків і приостав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 165).