ПРИОСТАВА́ТИ, аю, аєш, недок., ПРИОСТА́ТИ,
ану, анеш, док., діал. Переставати робити що-небудь.
Янко ходив, а далі і приостав ходити (Словник Грінченка);
//
Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь.
Гриць відповідав тихим голосом. В середині бесіди часто
приоставав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 75); Зробив [Панько]
кілька кроків і приостав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 165).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 696.