в означеннях
Тлумачення, значення слова «припадати»:

ПРИПАДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПАСТИ, аду. адеш, док.

1. до чого, на що і без додатка. Падати, лягати на що-небудь. Голос, як буря, носився кругом його.. Чіпка припадав ниць, мов хотів сховатися... (Панас Мирний, I, 1949, 309); Якось механічно, немов уві сні, Галя то припадала до землі і лежала, затамувавши подих, то, коли до неї доторкалась рука Датико, зводилась на ноги і швидко перебігала на нове місце (Юрій Збанацький, Між .. людьми, 1955, 40); Семен Іванович вдарить себе рукою, затулить очі, припаде на стіл, довго так полежить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 330); Він сонний переступив два ступні ті у хижку безважливо і знов припав, сном поклонений (Марко Вовчок, I, 1955, 341);
//  чим, на що. Опускаючись додолу, спиратися на що-небудь. Рінь сипалася з-під її ніг, вона, сковзалась, припадала на руки, але вставала і все бігла й бігла до невеличкої западини під скелястою стіною (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 74); Раптом звідкись узявся фотокореспондент. Припав на коліно, націлився апаратом на Надю і клацнув (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 135);
//  Летячи, спускатися на землю. Барвисті метелики витанцьовували, то підлітаючи вгору, то припадаючи до землі (Панас Кочура, Родина.., 1962, 72); Потім.. майже припадаючи до землі, направився [літак] до села і зник за хатами, пішов на посадку (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 424);
//  Опадати, осідати додолу. [Варвара:] Поскручувалося листячко в трубку, прижовкло, до землі хилиться, припадає (Іван І. Волошин, Зол. артезіани, 1949, 47); Ще за сонця, як по улицях гнали череди, над містечком густою хмарою стала курна темрява, а як курява припала, в темному наметі над землею на варті стояв уже білий місяць (Степан Васильченко, I, 1959, 210);
//  Стелитися низько над землею (про туман, дим). З лісу крадькома, щільно припадаючи до землі, виповзав туман (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 13); Дим з папіроси вився і припадав до землі (Юрій Яновський, I, 1958, 138).

2. Нахилятися додолу, пригинатися. Маковейчик припадає майже до землі і котиться по ній клубочком, і кабель біжить у нього в руках, боляче обшурхуючи пальці (Олесь Гончар, III, 1959, 57); Він не співав пісень, не роздивлявся навкруги, нахилявся й нахилявся до керма велосипеда, припадав нижче й нижче і крутив педалі міцними жилавими ногами (Павло Загребельний, Овропа. Захід, 1961, 262); Ковил припав до землі й побіг, і здавалося, що його сиве волосся розчісує невидимий гребінець (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 127);
//  Пригинатися від вітру або згасати (про полум'я). В далині, то припадаючи до землі, то підводячись вгору, заметлялась червона завіса [полум'я] (Михайло Стельмах, II, 1962, 394);
//  чим. Нахиляти вниз що-небудь. Владислав Павлович припав обличчям до стола. Тільки б його не впізнали! (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 68); Побожний гостю! Припади чолом, 3 душі зринав радісний псалом, Хоча від сліз і туманіють вії (Микола Зеров, Вибр., 1966, 415);  * Образно. Зоряне небо низько припадало чорним оксамитовим лоном до мовчазної тайги (Олесь Донченко, II, 1956, 41).
 Припадати до ніг — те саме, що Кидатися (кинутися, падати, упасти) в ноги (до ніг) (див. нога). Я припадала до ніг, голосила, Все сподівалась катів ублагати. Бачу, гвинтівки підводять солдати (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 33); Припадати на ногу — злегка кульгати. Покоївка подавала їй руку, і ми дивились, як вона сунулась вздовж столу, припадаючи на ліву ногу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 251); Припадаючи на покалічену ногу, побрів Ярема слідом за людьми (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 525); Припадати на передні (задні) ноги (про тварин) — пригинати ноги під час ходьби. Кінь хропе і припадає на задні ноги, стримуючи воза (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 22); Лінивий старий пес чвалає за ним слідом, куняючи і припадаючи на передні ноги (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 12).

3. Притулятися до чого-небудь, пригортатися до когось. Кассандра .. втікає в храм, там вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую (Леся Українка, II, 1951, 324); — Повзти швидко! Припадати до землі кожною точкою свого тіла! (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 75); — Хіба ж мені, безталанній сироті, судилося припадати до грудей милого, чути на своїх устах гарячі поцілунки? (Любов Яновська, I, 1959, 33); І припала палко ти до мене, І замовкло в поцілунку слово (Максим Рильський, II, 1960, 56); Тіна припала вухом до ясеневого стовбура (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 25);
//  тільки док. Принишкнути. З хати вийшов батько. Катря припала за вербою (Марко Вовчок, I, 1955, 92);
//  Приставати до чого-небудь. Пригнічений сніг міцно припав до землі, гладенький, покірний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 184); Сорочина.. припала до тіла, Я би-м тебе, легінику, любити хотіла (Коломийки, 1969, 128);
//  Ударятися злегка об що-небудь, доторкатися до чогось. Чайка з криком летіла.., припадала до щогл (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 328); Блукає хмарка молода, Не розтає у синім небі, До хвилі чайка припада, Крилом зрізав білий гребінь (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 16); Вітрець припадав до обличчя (Василь Швець, Кроки.., 1962, 96);
//  Притуляючись, чіплятися за що-небудь. Припали голі діти до спідниці, тоненький пальчик ссе собі маля (Сава Голованівський, Поезії, 1955, 73);
//  перен. Приєднуватися до чого-небудь. До дядькового низького заспіву припав тенор Федоренка і пішов, пішов понад хатою, понад селом (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 183).

4. Приглядаючись, дослухаючись, говорячи що-небудь, прихилятися, приближатися до когось, чогось. Пильно припадає до колиски мати (Павло Грабовський, I, 1959, 288); Андрій, напівсонний, пригнічений нелюдською втомою, час від часу припадав до зорової щілини (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 26); — Нарядилася [попадя], а їсти, кажуть, нічого, — припавши до Рубчихи, промовила секретариха з суду (Панас Мирний, III, 1954, 192); Роман, припавши до відчиненого вікна, жадібно вбирав натруджені, як і їхні руки, слова дядьків і терпкуватий осінній повів землі, що й зараз дихала жадобою життя (Михайло Стельмах, I, 1962, 608);
//  перен. Звертатися з запалом до кого-небудь. А до вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина: — Ой спасибі вам, Степане Васильовичу (Михайло Стельмах, I, 1962, 584); Палажка як побачила [черкасин], так і припала: — Тату, це мені на керсетку!.. (Остап Вишня, I, 1956, 79);
//  рідко. Діставатися, добиратися куди-небудь. Город Сороку у неділю рано.., взяв [Хмельницький], На ринку обід пообідав, К полудній годині до города Січави припав (Українські народні думи.., 1955, 121).
Очі припали до кого — чого — пильний погляд зупинився на кому-, чому-небудь. Костя знову сміється, а очі несамохіть так і припали до Христі (Андрій Головко, II, 1957, 97); Припадати (припасти) до ока кому — те саме, що Впадати (впасти) в око (в очі, у вічі) (див. впадати 1). Я ніби ненавмисне зайшов на Хомашине поле, і щось мені до ока припав високий полукіпок (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 68); Припасти очима (оком, поглядом) до кого — чого: а) наблизити очі, око до чого-небудь. Я поспішно взяв двері на засув, звів на бойову пістолет і припав оком до щілини (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 23); б) почати пильно дивитися на кого-, що-небудь. Він припав очима до зблідлого дорогого обличчя (Іван Багмут, Опов., 1959, 25); Перевів [Сахновський] на Наталку погляд.. — трохи литка виглядає в ажурній панчішці, — припав до неї поглядом (Андрій Головко, II, 1957, 63).

5. до чого. Їсти або пити що-небудь не відриваючись. Валика не раз сходив з коня іприпадав до їх [струмків] крижаного струміння, повного сонячних іскор (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 42); Грицько вже роззявив рота та й хотів припасти до бублика своїми білими зубами, але зупинивсь (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 43); Він [собака] проліз повз Микитині ноги й озираючись та оглядаючись, увесь тремтячи з голоду та жаху, припав до помий (Любов Яновська, I, 1959, 316);  * Образно. Російські, українські, білоруські поети й прозаїки раз у раз припадають устами до живодайного джерела високої поезії «Слова» (Максим Рильський, III, 1956, 362);  * У порівняннях. Коли ж якийсь час не був [начальник проходки] під землею, то почував себе кволим, а опускався знову — мов до цілющого джерела припадав (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 57);
//  Притуляючись до чого-небудь ротом, пити або смоктати. Біленьке лоша солодко припадало до вим'я великоокої матері (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 449); Уклонімося хліборобу: Він вертається з поля пізно, Сорочину скидає мокру, Припада до відра з водою... (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 26); Нові корчі вхопили його [хворого], і він забився в матері на руках.. Дід кинувся до його з водою. Почав затихати, припав устами до кухля (Борис Грінченко, II, 1963, 490).
Припадати (припасти) до горілки (чарки): а) пити горілку пожадливо, не знаючи міри. [Забута:] Не пий, годі... Припав до горілки, як свиня до браги. Нам же таке діло треба робити (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 56); б) (тільки недок.) виявляти пристрасть до горілки; пиячити. — Він богобоящий і письменний, не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 401); І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 18).

6. до чого. Братися за що-небудь, перев. із запалом, старанністю. [Храпко:] До науки не придалася [Дунька]; з самого малу до неї не припадала (Панас Мирний, V, 1955, 121); Мати, коли я, забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не раз гримала на мене (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 38); Веслярі знову припали до своєї роботи, важко погойдуючись у такт, на спинах випиналися худі лопатки (Василь Кучер, Голод, 1961, 223).

7. тільки недок., до кого, коло кого. Турбуватися, піклуватися про кого-небудь; упадати. Кайдашиха припадала коло свого онука, неначе коло своєї дитини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 294); Ковалиха ніби щось почула матернім серцем, припадала до нього, як до сина: «Та й поснідав би, чим натщесерце йти, а чи мо боїться об'їсти?» (Андрій Головко, II, 1957, 181);
//  також перед ким. Домагатися чиєїсь прихильності, запобігати ласки в когось. — Правда, лисам [лисячим шубам], покритим гранатовим сукном, більше.. шапкують, перед опаратом [апаратом] церковним більше припадають, та що тото значить! Усе про людське око! (Іван Франко, III, 1950, 196);
//  також за ким. Залицятися до кого-небудь. Помічаю я, що Чайченко став більше до Катрі припадати: то було поперед вона його шука-шука, поки-то він уявиться, а то вже сам він її очима назорить між дівчатами і вмисне тоді до неї горнеться (Марко Вовчок, I, 1955, 206); Текля — ставна, русява, кароока, Галя — збита, кругловида, чорнобрива — обидві привабні — лихо знає за ким і припадати (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 21); Почав я коло Паді щільніше припадати, почав їй віршовані записочки підкидати (Олександр Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 28).

8. кому, чому. Те саме, що личити. На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає. У нас багато молодиць покидали коробки, а Тодоська носить) (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 81); Зараз було видно, що це не нашого пера пташка. Не та в неї хода, не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала. А гарна, чорноброва була пані (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 122); Нехай тяжко голова болить, а таки дорослій дівчині плакати такими ревними сльозами не припада (Марко Вовчок, VI, 1956, 320); Рука невидимої особи обнімала її стан. Дозя не злякалася, не закричала, не виривалась, щоб утекти, як припадало б вірній жоні (Іван Франко, VIII, 1952, 284);
//  Стосуватися кого-, чого-небудь. Дорогою все йому співалась у голові пісня, що колись Юрко співав. Якраз вона припадала тепер до Мар'янки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 303);
//  у сполуч. із сл. пара. Підходити одне одному. Ніхто їм на дорозі не стояв, ніхто і не позавидував, бо пара як раз припала (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 135).
Припадати (припасти) до вподоби див. уподоба; Приладити (припасти) до душі див. душа; Припадати (припасти) до мислі див. мисль; Припадати (припасти) до серця див. серце; Припадати (припасти) до смаку див. смак; Рік на рік (день на день і т. ін.) не припадає — рік (день і т. ін.) не схожий у чомусь на інший рік (день і т. ін.). У поезії рік на рік не припадає. Однак поети ніколи не полишали нас без справжньої поезії (Радянське літературознавство, 3, 1971, 13).

9. Бути розташованим, міститися у якому-небудь просторовому відношенні щодо чогось. Од полудня, вниз по Дніпру, піднімається над Шевченковою горою найвища гора.. Самий крутий бік цієї гори, увесь вкритий лісом, припадає якраз проти води (Нечуй-Левицький, II, 1956, 385);
//  у сполуч. із сл. наголос. Мати місце в певній частині слова, такту мелодії. Якщо наголос припадає на перший склад, то після наголошених складів перший завжди коротший від другого (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 128); Найсильніший наголос припадає завжди на першу ритмічну вартість, на першу долю такту (Колесса, Основи техніки диригування, 1960, 8);
//  Мати місце в певний час; збігатися з певним часом. Діяльність Остапа Вересая припадає на 50-і роки минулого століття (Павло Тичина, III, 1957, 154); В нашій країні до 1700 року Новий рік припадав на 1 вересня (Наука і життя, 12, 1962, 28);
//  Збігатися в часі. Було це [мітинг], як зараз пам'ятаю, зразу після громадянської війни. Саме в той рік, коли великдень і Перше травня припали в один день (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 115);
//  Бути у якомусь кількісному відношенні щодо чого-небудь. В цілому припадає на роботу щонайбільше 4—5 (а частіше 3) години на день, — се ж небагато? (Леся Українка, V, 1956, 339); В період масового цвітіння [гречки] на кожний гектар посівів припадало по 4—5 вуликів (Радянська Україна, 16.IX 1961, 3).

10. Діставатися на чиюсь долю, ставати чиєюсь власністю. На підставі формального акту, все, що мав Гордій, припадало Ганні (Борис Грінченко, II, 1963, 159); вік був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 345); Всі троє примостились десь під парканом і поділились ласощами. Гаврилкові, звичайно, припало найбільш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 132); — Скільки ж на тебе припало [грішми]? — спитав один козак, якому аж дух захопило від розповіді Нікітіна. — А нічогісінько не припало (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 313);
//  тільки недок. Належати кому-небудь. Не забувала [Войцехова] як опікунка сиріт щомісяця зголошуватися до каси по пенсію, що на них припадала (Іван Франко, VI, 1951, 167); В господі Присташів іще вчора запримітили, що нема Захара, та великої ваги цьому не надали: грошей він не перебрав, навпаки, — ще йому дещо припадало (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 421);
//  Внаслідок яких-небудь обставин діставатися комусь випадково; випадати. Осколки дріботять та риють землю довкола... На щастя, на Дем'янову спину не припадає жодного (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 154); По обох боках коридора тягнулися триповерхові дерев'яні нари, розділені вузькими проходами. Тамарі припало верхнє місце, аж під дахом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 174);
//  Внаслідок певних обставин бути змушеним виконувати що-небудь. Стефан був підпаском біля панської отари, і йому холодної ночі припала черга пильнувати багаття (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 20); Йому, як найстарішому в оселищі, припала честь розпочати свято обжинок (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 518);
//  безос. Доводитися робити що-небудь. Припадає світ за очі йти (Номис, 1864, № 4080); Зрештою, що значить для солдата п'ятдесят кілометрів, коли вже стільки припадало попоходити за час війни! (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 19);
//  безос. Внаслідок певних обставин бути змушеним переживати, терпіти що-небудь. Повінчалась вона з милим, В щасті думала прожить За своїм жіночим ділом, А припало — потужить (Павло Грабовський, I, 1959, 505);
//  безос. Одержувати покарання за що-небудь. Кому, кому, а куцому припаде! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 269);
//  розм. Те саме, що траплятися 1. Як чого не скінчить у тиждень, що вже казала собі скінчити, то не йметься й до церкви — така! Та й цього припадало дуже порідку (Марко Вовчок, VI, 1956, 221).
 Де припало — де прийшлося, будь-де. Наоколо містились, де припало, вовхурянці (Олекса Стороженко, I, 1957, 399); Цілу ніч шлявся [Нечипір], та так, де припало, там і валяється (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 118); Як припало — будь-як. — В походах і на війні запорожці одягались як припало, бо не мали з собою ні возів, ні ридванів, а все, що треба, в'ючили на коней (Олекса Стороженко, I, 1957, 264).

11. Покриватися чим-небудь з поверхні. Колись, за молодості, він [двигун] крутив і млинки крупорушки.. А зараз паровик зветшав, і все те припадає борошняним порохом (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 19); Тоня, звеселівши, розповіла, як юні історики просили сьогодні цю тронку для шкільного музею, а вона не дала. — І вірно. Чого їй там пилюкою припадати. Тронка простір любить (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 327); Трава припала росою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 314); Замерзло поле скрізь, рілля, стерня, трава Сніжечком біленьким припала (Євген Гребінка, I, 1957, 73);
//  Утворюватися на поверхні чого-небудь. Ноги [у діда] тремтіли, серце знесилювалося, губи припадали смагою (Любов Яновська, I, 1959, 302); Навкруги, в сусідніх ланках, соковиті зелені буряки вбирали очі, а в її ланці й дивитись було ні на що: гичка немічна, спотворена попелицею, припала якоюсь жовтизною (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 184);  * Образно. Не докоряй мені на самоті, Що в мене серце попелом припало, Що в мене ласки і уваги мало (Андрій Малишко, Полудень.., 1960, 100).
Наче (мов, як і т. ін.) пилом (землею) припадати (припасти) — набувати сірого кольору, темнішати. Ніс йому загострився, обличчя мов пилом припало, сам трясеться, худий (Леся Українка, IV, 1954, 245); Пролежав він тиждень, навіть не стогнав, а лице в його стало ніби припадати землею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 188); Пилом припадати (припасти) див. пил.

12. тільки док., безос., з інфін., чого і без додатка. Дуже захотітися чого-небудь; закортіти. — Та одчепись ік нечистій матері. Оце припало тобі цілуватись! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 369); Усміхнулась горда мати да й каже: — Ну, козаче, коли вже тобі так пильно припало, то от тобі уся історія. Леся моя родилась у чудну планету (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 67); — Розкажіть-бо, тепер, діду. — Оце тобі як припало (Панас Мирний, I, 1954, 181).
 Припала охота — з'явилося бажання, захотілося. Гнат став на ноги, зробивсь хазяїном. Звідкись припала охота до праці, десь узялись нові сили, енергія (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70); А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди — я тобі дам іншу книжку (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 53).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 696.

Коментарі (0)