в означеннях
Тлумачення, значення слова «припадочний»:

ПРИПА́ДОЧНИЙ, а, е, розм. У якого часто бувають припадки. — Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа... (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 67); Ярославові чомусь пригадався чорногрудий припадочний півень удома (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 8);
//  у знач. ім. припадочний, ного, чол.; припадочна, ної, жін. Людина, у якої часто бувають припадки. [Забута:] Замовчи, бабо... Завела панахиду. (До Базія:) Де ти видрав її, цю припадочну? (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 55);  * У порівняннях. Петрусь спочатку скрикнув, потім притиснувся грудьми до землі і став нігтями перед собою дерти, забившись в корчах, як припадочний (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 372).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 699.

Коментарі (0)