ПРИПА́ЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
припаяти;
// припаяно, безос. присудк. сл. Проміжну форму
становлять дукачі в дротяних та інших обідках, у яких
на вушку над зображенням одного з боків припаяно
скромну розетку, коронку, литу голівку херувима та ін.
(Дукати і дукачі України, 1970, 16);
// Який пристав до чогось.
Недавно сніг геть розтанув, а на покрученій стрічці річки,
міцно припаяний до берегів, лежав лід (Юрій Збанацький,
Переджнив'я, 1955, 347).
2. у знач. прикм. Ламав [бурелом] сосну, хитав, мов дуба, скелі, Із урвищ рокотав, несучи рев і сміх, Зривав орлів припаяні оселі І кидав в прірву ручаїв і лих (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 47).