ПРИПАХ, у, чол., розм. Легкий запах. Крізь одчинене
квадратне віконце в стіні тягло розтопленим воском
і припахом оливи (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 37);
// Неприємний запах. Ще і в номері готелю йому вчувався
нестерпний припах.. карболки (Олесь Гончар, Циклоп, 1970,
179).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 702.