в означеннях
Тлумачення, значення слова «припалювати»:

ПРИПАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИПАЛИТИ, палю, палиш, док., перех.

1. Пошкоджувати вогнем або високою температурою поверхню чи краї чого-небудь; обпалювати злегка. Він підсунув до себе лампу, що нею аж припалив на лобі чуб, і в кімнаті запахло смаленим (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 165); Вогонь припалив здухвину найменшому вовчукові (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 14);  * У порівняннях. — Він [комар] як вколе, він як вжалить, То немов огнем припалить! (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 158).

2. Викликати загар, почервоніння шкіри (про сонце, вітер);
//  Змінювати колір чого-небудь, знебарвлювати (про сонце). Волосся сонце припалило;
//  Робити шкарубкою, потрісканою шкіру (про сонце, вітер);
//  тільки док., безос. Пошкодити спекою. Жнива незабаром, — говорять йому ніби ненавмисні погляди людей, звернені до сонця, до безхмарного неба, погляди, пройняті хазяйською турботою: коли б не припалило (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 42).

3. Прикладаючи що-небудь до вогню або жару, змушувати загорітися. Він скручує цигарку, припалює її з дядьківської люльки (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 89); Бійці нахилялися над вогнем, щоб припалити цигарку, й знову з тим же суворим виглядом відкидалися на пеньки (Петро Панч, II, 1956, 442); Він підсів до вогнища, мовчки взяв жарину, припалив погаслу люльку (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 15).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 699.

Коментарі (0)