ПРИПЕЧА́ТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до припечатати. Розпотрошити перуку — одна мить. Припечатаний гербом пана сенатора лист зараз же виглянув на світ (Яків Качура, II, 1958, 435); * Образно. А насправді я.. покійник, у труну покладений, землею припечатаний! (Остап Вишня, I, 1956, 288); * У порівняннях. — Цей Крашівка мені не до вподоби: гордий якийсь... Не вклониться до ладу, не усміхнеться, немов у нього спина дубова, а губи печаттю припечатані (Марко Вовчок, Вибр., 1937, 100).