ПРИПЛЕ́НТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Прийти куди-небудь, рухаючись повільно, через силу. Гопченко приплентався пізно і всю ніч безпомічно шкрябав за двері, благав: «Любко, Любонько, відчини...» (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 132); Навіть старий-престарий дід Оверко, .. навіть і той зліз із печі і, спираючись на два ціпки, приплентався на свято (Олесь Донченко, VI, 1957, 88).
2. Прийти, прибути куди-небудь, блукаючи;
приблудитися. Марина спершу не хотіла до його вийти;
думала — за милостинею старець приплентався (Панас Мирний,
IV, 1955, 257); Приплентається такий панок,
бозна-відкіля, і важиться без мойого [мого] дозволу і без
контролю швендяти по селах (Іван Франко, III, 1950, 236);
Кілька кроків віддаля, біля самісінької лінії прибою,
стояв матрос і теж пильно вдивлявся в море. Він спинився
тут невдовзі після того, як приплентався сюди я
(Юрій Смолич, VI, 1959, 12);
// Прийти, прибути куди-небудь
(несхвально). — Прокиньтесь, пане полковнику, єзуїт
з бернардинців приплентався бити чолом у справі
невідкладній (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 163); Тільки
глупак не зрозуміє, що Жозефіна припленталась сюди
не для читання книжки (Антон Хижняк, Невгамовна, 1961,
137).