Словник української мови

ПРИПЛЮЩЕНИЙ 1, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приплющити 1.  * Образно. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне [ящірка]. І знову звідкись вона з'являлась, приплющена жахом, на кривих ніжках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 290).

2. Те саме, що приплюснутий 2.

ПРИПЛЮЩЕНИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приплющити 2. Панич Стась слухає похмуро, одвернувшись.. Душечка — замилувано, з широкою осмішкою, з приплющеними блаженно очима (Степан Васильченко, III, 1960, 400); Очі пісняра приплющені (Радянська Україна, 8.XII 1962, 3).