ПРИПЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПЛИВТИ, ву, веш; мин. ч. приплив, вла, вло; ПРИПЛИСТИ, иву, ивеш; мин. ч. приплив, ила, илб; док.
1.
Рухаючись у воді, підпливати до чого-небудь. До берега
частенько припливала [щука] І щиро куманька свого
Карасиками шанувала (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 141); Лебідь
приплив до них і почав пірнати в воду (Нечуй-Левицький, III,
1956, 290);
// Переміщаючись по воді, прибувати куди-небудь
(про транспортні засоби). І в Рим галера
приплила (Тарас Шевченко, II, 1953, 275); — Коли та дараба
припливе, — будемо просити, аби дали нам керму (Гнат Хоткевич,
II, 1966, 396);
// Прибувати водним транспортом
куди-небудь. Сидить багач коло моря, Сумно поглядає.
Припливають, відпливають, Та все чужі люде, А Івася нема
(Степан Руданський, Тв., 1959, 100); Позавчора я розказувала йому,
як я злякалась тоді, як він приплив човном.. до нашого
города... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); — Орел, а не козак! —
каже знов Василь Невольник. — Що, якби таких друзяк
припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там
у неволі? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51);
// Приноситися
течією. До нашого берега ніщо добре не припливе (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 19); * Образно. Прийшла весна тисяча
дев'ятсот дев'ятнадцятого року. Прилетіла, як щаслива
доля, припливла веселими, бурними потоками і
розлилася по всій Україні (Олександр Довженко, I, 1958, 173);
// перен.
Повільно, плавно підходити до кого-, чого-небудь. Вони
усе прискорювали темп, вабили один одного руками й
очима, припливали й обпливали, солодко омлівали, зручним
рухом ухилялись з обіймів і знов гойдались у танці,
як чорні лебеді на хвилях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 376).
♦ Припливти до рук чиїх — стати чиєюсь власністю.
Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того
чолов'ягу із запорозькою люлькою.. Тож, відповідаючи на
запитання, підкреслила [Флора], що він має цими днями
зайти до них.. — Я ж казав, що люлька таки припливе
до моїх рук (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 140).
2. Прибувати відчутно у якусь частину тіла (про
кров). — Чому ви хочете вступити до монастиря? Що
спонукало вас до цього поважного наміру? — Кров
припливає до голови. Запитання сестри здасться їй
непристойним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 428); Мишуню
охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова,
кров відринула від обличчя, знову припливла, вуха стали
горіти (Юрій Яновський, II, 1954, 139);
// Виступати (про
сльози). — Таж ніхто мене не силує, мати правду
кажуть, — і знову їй чогось сльози до очей приплили
(Леся Українка, III, 1952, 737);
// Приходити у великій
кількості, натовпом куди-небудь. Калинович стояв серед
того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей,
що припливали й відпливали (Іван Франко, VI, 1951, 157); На
похорон припливла така навала людей, утворилася така
тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть
осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958,
172);
// у сполуч. із сл. сила. Збільшуватися,
наростати. Пам'ятаю, що з кожним днем я бадьорішав, невідомо
звідки припливали сили і кидали мене на ворога з
потроєним запалом (Григорій Епік, Тв., 1958, 378);
// перен., у сполуч.
із сл. щастя. З'являтися. — І приплило ж таке
несподіване щастя... Сказано: як багатство, то й щастя!
(Панас Мирний, II, 1954, 255);
// перен. Поставати в
свідомості (про думки). Вночі не спалося Талабану.. Думи
за думами припливали й відпливали (Михайло Томчаній, Закарп.
опов., 1953, 230); «Коли Федір стомиться, тоді
переходити в наступ», — вирішив він. Ця думка припливла
йому до голови під час обіду (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу,
1950, 63).
Припливати (припливти) на думку (до голови) —
поставати в свідомості, з'являтися в думках. [Казибрід:]
Тобі що до голови приплило? Іди геть! Не дурій!
(Іван Франко, IX, 1952, 80); Під час роздум'я бува діти Мені
на думку припливуть (Іван Манжура, Тв., 1955, 163).