в означеннях
Тлумачення, значення слова «припливати»:

ПРИПЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПЛИВТИ, ву, веш; мин. ч. приплив, вла, вло; ПРИПЛИСТИ, иву, ивеш; мин. ч. приплив, ила, илб; док.

1. Рухаючись у воді, підпливати до чого-небудь. До берега частенько припливала [щука] І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 141); Лебідь приплив до них і почав пірнати в воду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 290);
//  Переміщаючись по воді, прибувати куди-небудь (про транспортні засоби). І в Рим галера приплила (Тарас Шевченко, II, 1953, 275); — Коли та дараба припливе, — будемо просити, аби дали нам керму (Гнат Хоткевич, II, 1966, 396);
//  Прибувати водним транспортом куди-небудь. Сидить багач коло моря, Сумно поглядає. Припливають, відпливають, Та все чужі люде, А Івася нема (Степан Руданський, Тв., 1959, 100); Позавчора я розказувала йому, як я злякалась тоді, як він приплив човном.. до нашого города... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 340); — Орел, а не козак! — каже знов Василь Невольник. — Що, якби таких друзяк припливло хоч дві чайки до Кермана, як я пропадав там у неволі? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 51);
//  Приноситися течією. До нашого берега ніщо добре не припливе (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 19);  * Образно. Прийшла весна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцятого року. Прилетіла, як щаслива доля, припливла веселими, бурними потоками і розлилася по всій Україні (Олександр Довженко, I, 1958, 173);
//  перен. Повільно, плавно підходити до кого-, чого-небудь. Вони усе прискорювали темп, вабили один одного руками й очима, припливали й обпливали, солодко омлівали, зручним рухом ухилялись з обіймів і знов гойдались у танці, як чорні лебеді на хвилях (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 376).
Припливти до рук чиїх — стати чиєюсь власністю. Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов'ягу із запорозькою люлькою.. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила [Флора], що він має цими днями зайти до них.. — Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 140).

2. Прибувати відчутно у якусь частину тіла (про кров). — Чому ви хочете вступити до монастиря? Що спонукало вас до цього поважного наміру? — Кров припливає до голови. Запитання сестри здасться їй непристойним (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 428); Мишуню охопили могутні почуття, не втілювані доки що в слова, кров відринула від обличчя, знову припливла, вуха стали горіти (Юрій Яновський, II, 1954, 139);
//  Виступати (про сльози). — Таж ніхто мене не силує, мати правду кажуть, — і знову їй чогось сльози до очей приплили (Леся Українка, III, 1952, 737);
//  Приходити у великій кількості, натовпом куди-небудь. Калинович стояв серед того хаосу, мов неживий, заплесканий хвилями людей, що припливали й відпливали (Іван Франко, VI, 1951, 157); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 172);
//  у сполуч. із сл. сила. Збільшуватися, наростати. Пам'ятаю, що з кожним днем я бадьорішав, невідомо звідки припливали сили і кидали мене на ворога з потроєним запалом (Григорій Епік, Тв., 1958, 378);
//  перен., у сполуч. із сл. щастя. З'являтися. — І приплило ж таке несподіване щастя... Сказано: як багатство, то й щастя! (Панас Мирний, II, 1954, 255);
//  перен. Поставати в свідомості (про думки). Вночі не спалося Талабану.. Думи за думами припливали й відпливали (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 230); «Коли Федір стомиться, тоді переходити в наступ», — вирішив він. Ця думка припливла йому до голови під час обіду (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 63).
 Припливати (припливти) на думку (до голови) — поставати в свідомості, з'являтися в думках. [Казибрід:] Тобі що до голови приплило? Іди геть! Не дурій! (Іван Франко, IX, 1952, 80); Під час роздум'я бува діти Мені на думку припливуть (Іван Манжура, Тв., 1955, 163).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 711.

Коментарі (0)