в означеннях
Тлумачення, значення слова «приправляти»:

ПРИПРАВЛЯТИ 1, яю. яєш, недок., ПРИПРАВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., перех.

1. Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти. В кожнім окопчику, поряд з патронами та гранатами, стояли казанки, наповнені цукром, з якого бійці готували собі цукряну саламаху, приправляючи її терпкими кислючими яблуками, щоб не нудило (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 108); Яких тільки страв не приправляють запашним кропом! (Радянська Україна, 20.VIII 1965, 4);
//  Домішувати що-небудь до чогось. Любовно і ніжно мати зливала всі недоїдки корові, споліскувала горшки, висівочками приправляла, щоб сита корова була (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 28); — У тебе тютюнець з буркуном, пахне. А я все не зберуся приправити свого (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 262).

2. перен., розм. Доповнювати мову або супроводжувати дію гострим словом, дотепом, жартом і т. ін. Діти сади підмітали, індиків пасли; каліки на городі сиділи, горобців, птаство полошили, да все ж то те якось уміла пані приправляти доріканням та гордуванням, що справді здавалось усяке діло каторгою (Марко Вовчок, I, 1955, 126); — Хто се? — Та я!.. — скрикнув Довбня, приправляючи той викрик таким крутим словом, що Проценко аж засичав (Панас Мирний, III, 1954, 218); Швидко жадібному люду воду холодну, солодку, з важкої баклажки вділяє [водонос], жартом її приправляє, з усміхом плату бере (Леся Українка, I, 1951, 307).

3. розм. Приготовляти що-небудь. На вал колоддя накотили [троянці] І різний приправляли вар; Олію, дьоготь кип'ятили, Живицю, олово топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар (Іван Котляревський, I, 1952, 215).

4. розм. Прилаштовувати що-небудь до чогось. Для щитів ночви припасали [латинці] І дна [дена] із діжок вибивали і приправляли всім до плеч [плечей] (Іван Котляревський, I, 1952, 189); «Треба повітку краще утушкувати, щоб теличка не мерзла та менше їла», — клопочуться батьки й ще щільніше приправляють двері у загородах (Любов Яновська, I, 1959, 51); Щоб возик не нагонився на Лиску, як де з гори доведеться їхати, то Даринка ще й наритники до нього — хоч мотузяні — приправила (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 260).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 716.

Коментарі (0)

ПРИПРАВЛЯТИ 2, яю, яєш, недок., ПРИПРАВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., перех., розм. Те саме, що доставляти. Перед самою революцією його, пораненого, приправили в Асканію разом з іншими в лазарет (Олесь Гончар, II, 1959, 70); — Трохи пшона та борошна десь дістали [бакенщики] ... До мене приправили, щоб вашій мамі одніс... (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 109).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 716.

Коментарі (0)