ПРИПРЯГАТИ, аю, аєш, недок., ПРИРЯГТИ,
яжу, яжеш, док., перех., до кого. Впрягати додатково,
на допомогу уже запряженим. — А хто ж у нас на
доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете
припрягати? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 328);
// до чого, в що.
Запрягати в що-небудь. Титар припріг свою коняку
в Моссаковського візок і сів за погонича (Нечуй-Левицький, III,
1956, 83); Сіренький [кінь] теж рано розпочав свій
робочий важкий день. Спочатку його в полі до борони
припрягли, потім на базар чи до церкви на ньому їздили
(Гнат Хоткевич, I, 1966, 127).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 717.