Словник української мови

ПРИПРЯГАТИ, аю, аєш, недок., ПРИРЯГТИ, яжу, яжеш, док., перех., до кого. Впрягати додатково, на допомогу уже запряженим. — А хто ж у нас на доброму чорноземі парою оре? Чи мишей до неї будете припрягати? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 328);
//  до чого, в що. Запрягати в що-небудь. Титар припріг свою коняку в Моссаковського візок і сів за погонича (Нечуй-Левицький, III, 1956, 83); Сіренький [кінь] теж рано розпочав свій робочий важкий день. Спочатку його в полі до борони припрягли, потім на базар чи до церкви на ньому їздили (Гнат Хоткевич, I, 1966, 127).