ПРИПРО́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИПРОСИ́ТИСЯ, ошуся, осишся, док., розм. Просити у кого-небудь дозволу на щось. Прийшов до свого села і припросився на ніч (Словник Грінченка); Цілий ранок він никав по табору, шукав нагоди поговорити з Наливайком про нічну подію, а заодно — припроситися, щоб Наливайко взяв його цієї ночі на вилазку з табору (Іван Ле, Наливайко, 1957, 413).