ПРИПУДИТИ 1, джу, диш, док., перех., діал. Принести щось важке. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Словник Грінченка).
ПРИПУДИТИ 2, джу, диш, док., перех., діал. Налякати. Хлоп'я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п'ятами накивало (Словник Грінченка).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 717.