в означеннях
Тлумачення, значення слова «припухлий»:

ПРИПУ́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до припухнути. Іван прокидавсь по обіді з припухлими трохи очима, блідим обличчям та збитим волоссям (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 220); Дядько Микола спинив коней, ніжно погладив припухлу трішки жеребчикову ногу і сказав..: — Нічого, виходиться! (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 177).

2. у знач. прикм. Набряклий. Загін товариша Шведа проводжали тепло й привітно, у жінок очі заплакані, а губи припухлі (Юрій Яновський, I, 1954, 277).

3. у знач. прикм., перен. Трохи повніший від звичайного (про губи, ніс, повіки і т. ін.). Яка вона хороша була в тому гніву! Припухлі устоньки [попаді], мов рожева квітонька, розкриваються, блищать білі та рівні зубенята, щоки криються краскою, а очі горять-палають (Панас Мирний, III, 1954, 193); Тоді його косо посаджені, з припухлими повіками очі ставали холодні і гострі, як ножі (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 185); Пан Лятошенко, кудлатий, довгощокий добродій з чудернацьким тоненьким віялом бороди, що схопила усе обличчя і обірвалася на припухлому п'ятаку підборіддя, привітно зустрів старого (Михайло Стельмах, I, 1962, 406).
 Ніби (мов і т. ін.) припухлий — повніший від звичайного. Ясно-блакитні, великі, захоплені очі дівчини збуджено блискотять; повні, аж ніби припухлі вишневі губи її розтулені (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 5); Розкохана, аж ніби припухла з лиця, тільки пом'яте воно якесь, з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей. Так оце такою ти стала, Ганно? Отак тепер живеш? (Олесь Гончар, II, 1959, 254).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 719.

Коментарі (0)