в означеннях
Тлумачення, значення слова «припускати»:

ПРИПУСКАТИ 1, аю, аєш, недок., ПРИПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех.

1. Вважати за можливе, ймовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 393); В наш прекрасний час, коли назавжди з життєвого словника зникло слово «чернь», протиставлення поета народові навіть і припускати ми не можемо (Павло Тичина, III, 1957, 149); Що Каргат має якийсь хист до чистої науки, — це Валентин Модестович ладен був припустити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 26);
//  у знач. вставн. сл. припустімо і припустимо. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь. — Ну, припустимо, він дасть рекорд, розрахує кожну секунду, натисне на раціоналізацію, послідовність, запровадить комплексність в обробці деталей, — хіба це все? (Юрій Яновський, II, 1954, 99).
 Припускати (припустити) думку — вважати за можливе, ймовірне. Ходжієв припускав навіть таку думку, що хаджі накликав на Гаріфуліна страшне прокляття, заворожив його (Олесь Донченко, I, 1956, 124); — Ви, як і я, не з тих, хто здається після першого, хай і відчутного, стусана. Ви й думки не припускаєте про капітуляцію (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 398).

2. перев. із запереч. Не перешкоджати здійсненню чого-небудь, перев. небажаного; примирятись з чим-небудь; допускати. Із вчення Маркса і Енгельса Франко глибоко усвідомив і сприйняв філософський матеріалізм і політичну економію. В цих питаннях він лишався послідовним і не припускав суперечливих висловлювань (Радянське літературознавство, 18, 1955, 160); Приніс [хтось] цю свіжу новину і кинув її в церкву, наче бомбу. Ой лихо! ..танцюватимуть у церкві, на престолі танцюватимуть.. Жінки закричали так, ніби їх припікали ззаду розпеченим залізом. — Не припустимо! (Іван Микитенко, II, 1957, 400); [Ральф:] Я не припущу, щоб з цією дівчиною щось трапилось тут, в Англії (Вадим Собко, П'єси, 1958, 103);
//  Виконуючи, здійснюючи що-небудь, робити якесь упущення. Справа йшла до кінця, але сумніви таки знайшли стежку до Андрійового серця. А що, як він припустив якусь непоправну помилку? (Олекса Гуреїв, Новели, 1951, 76); Припустити збитки.

3. розм. Впускати кого-небудь кудись, дозволяти кому-небудь увійти кудись, підійти до кого-, чого-небудь; допускати. Не любить невістка свекруху. Гиркає на неї.. До столу не припускає. Сипне сього-того в черепочок (Остап Вишня, II, 1956, 17);
//  до кого. Дозволяти кому-небудь спілкуватися з кимсь, зав'язувати стосунки. — Одним словом, припусти його до себе поближче. Він певно почне подарки тобі дарувати (Панас Мирний, IV, 1955, 148); [Секлета Семенівна:] Ну подумай, у нас сім дівчаток. Старша Устонька. А ти П'єра Кирпатенка до Охтисоньки, до наймолодшої, припускаєш (Микола Куліш, П'єси, 1960, 223);
//  до чого. Дозволяти кому-небудь брати участь у чомусь. Палагна поглядала на чоловіка — і в згоді вони разом згинали коліна, благаючи бога, щоб припустив до вечері ті душі, що їх ніхто не знає, що пропадем пропадають, бутинами побиті, дорогами покалічені, водами потоплені (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 336); «Нащо вона так багато говорить? Навмисне, аби нікого не припустити до слова, аби всі лиш її слухали», — думала Галя (Лесь Мартович, Тв., 1954, 402).

4. рідко. Включати в себе що-небудь. Сценічна мова, як і мова художньої літератури, правильна, жива, сучасна, хоч і припускає в художніх цілях архаїчні діалекти, характерні для певних образів (Мистецтво, 6, 1965, 28); Процес мовлення припускає сприймання його іншими людьми і його розуміння (Радянська психологічна наука.., 1958, 236).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 718.

Коментарі (0)

ПРИПУСКАТИ 2, аю, аєш, недок., ПРИПУСТИТИ, ущу, устиш, док.

1. неперех., розм. Починати швидко йти, бігти, летіти і т. ін. Вона [коза] як підхопилась та тікать. Дарма що на трьох ногах, а припустила, аж курява встала (Українські народні казки, легенди.., 1957, 38); — Ото й порозбігались ік нечистій матері ляхи, а ватажко тоді: «Е, батьку! Да се в тебе коня нема?.. Братчики, добудемо йому коня!» — да й припустив за ляхами (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 88); Стерв'ятник кинувся тікати на одному моторі. Два його фашистських дружки припустили попереду, не думаючи про рятування колеги (Юрій Яновський, I, 1954, 49); Юра й Ваня зірвалися і припустили щодуху вздовж вулиці, у протилежний бік (Юрій Смолич, II, 1958, 89);
//  перех. і неперех. Збільшувати швидкість. «Победа» припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не наразившись на зливу (Юрій Яновський, II, 1954, 198); — Дожене, — з тривогою сказав Петро, прискорюючи крок і тримаючи дівчину за руку. — Давай ще припустимо (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 107).
 Припустити бігти (бігцем) — швидко побігти. Парубки собі стали, а він знов як припустив бігти і утік (Марко Вовчок, I, 1955, 177); Припустити коня — швидко поскакати верхи. Припустивши коня на пагорб, він бачить в долинці на житі пару селянських шкап (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 362); Богун уже гнав перед собою кінне стовпище драгунів. Припустив коня за панським воєводою Лащем (Яків Качура, Вибр., 1947, 242).

2. перех., рідко. Відпускати трохи що-небудь затиснуте, натягнуте, затримуване. Капуста припустив повід. Кінь перейшов на рись (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 355); Стара Кречуниха пустила на царинці теля ід корові, аби корова молоко припустила (Марко Черемшина, Тв., 1960, 72).

3. перех. і без додатка, розм. Відміряти більше від належного. — Потривайте ж! — крикнула Мотря на весь город.. — Це вона припустила собі на один пояс вздовж та на два пояси впоперек (Нечуй-Левицький, II, 1956, 355).

4. неперех., розм. Лити (про дощ). Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ то на хвилину вгаваючи, то знову припускаючи (Панас Мирний, I, 1954, 307); Дощ припускав щораз більший (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 131); Почав накрапати дощ і невдовзі припустив рясний і теплий... (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 252); Чути, як на вогневій скаче, лящить Маковейчик: Дощику, дощику, припусти На бабині капусти, На дідове сіно, Щоб позеленіло!.. (Олесь Гончар, I, 1959, 360).

5. перех., кул. Варити з невеликою кількістю рідини, жиру; тушкувати. Помиті помідори нарізують, припускають на маслі і протирають через сито (Українські страви, 1957, 90).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 718.

Коментарі (0)