в означеннях
Тлумачення, значення слова «припирати»:

ПРИПИРАТИ, аю, аєш, недок., ПРИПЕРТИ, пру, преш, док.

1. перех. Приставивши підпору до чого-небудь, притиснути, закріпити нерухомо. Загнала [Маруся] поросят, приперла колодкою ляду в хлівці й пробігла повз Василя в хату (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 34); Двома колами добре припер [ґазда] двері (Гнат Хоткевич, II, 1966, 9);  * Образно. — Лиш мене [діда] мій вік припер В хаті нині...Ну, та що вже! Не дармую, бач, і я: От домелю, зварю каші. Повечеряє сім'я (Іван Франко, X, 1954, 236);
//  зах. Приставляти що-небудь до чогось. Микула скинув з плеча самопал і припер його до стіни печери (Осип Маковей, Вибр., 1956, 429).

2. перех. Напираючи, притискати кого-небудь до чогось. Попід руками шниряла малеча, пролазила наперед і розташовувалася на підлозі, аж декого до самих ніжок стола приперли (Андрій Головко, II, 1957, 127); Іван Федотович припер Касяненка в куток і так здавив за горло, що тому виперло з лоба очі (Степан Васильченко, I, 1959, 383);  * Образно. [Петро:] Нослідній неосвітний мужик, коли його припре, отак як мене оце, сліпа доля — знайде, що робити (Панас Мирний, V, 1955, 180);
//  Змушувати відійти до чого-небудь. — Як причепились до мене, як приперли мене до дверей, то я ледве втекла з хати (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21);
//  Змушувати противника відступати до певної межі, перепони. Бій невгавав цілий день. Уже кілька разів поляки припирали козаків до табору, тікали й самі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 330); На ранок загін Шляхового оточив Ганнину банду і, приперши до води, вщент розгромив (Олесь Гончар, II, 1959, 268).

3. перех., перен., розм. Ставити кого-небудь у безвихідне становище в розмові, суперечці. — Тоді зробимо інакше: я заберу собі дві частки і батька з ними. Хай він ще й мого хліба поїсть. — Е ні, так не вийде, — одразу нахмурився Терентій. — То забагато для тебе. — А тобі не багато? — так припирає Терентія, що той уже не може викрутитися (Михайло Стельмах, I, 1962, 594); — Ного ж би то попросити в свати? — Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій: щось таки та виторохтять. Та нехай добре припруть Терлецького (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52);
//  Чинити натиск на кого-небудь якимсь способом, змушувати робити щось, поводити себе певним чином. [Передерій:] Зна [Стрижаченко], що як припрете його з одного, боку однією статією [статтею], з другого — другою.. То як не крути, як не верти, а хвіст підгорни під себе (Панас Мирний, V, 1955, 123); Я не гадаю за літературу ніколи, хіба як мене припруть що написати, то я ледве остатнього дня що напишу (Василь Стефаник. III, 1954, 200).
 Припирати (приперти) до стіни див. стіна; Припирати (приперти) на слизьке — те саме, що Заганяти (загнати) на слизьке див. заганяти 1.

4. тільки док., перех., розм. Принести що-небудь, перев. важке або здалека. Удовицю я любив, Подарунки їй носив: Носив сало, носив свічки.. А раз таке теля припер, — Доки доніс, трохи не вмер! (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 179); Вона ледве приперла мішечок муки, засапалась і стогнала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 79); В їхніх торбах знайшлося навіть кілька цукрових буряків, які вони, приперши із самих Криничок, збиралися тепер пекти собі на вечерю (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 90);
//  Привести або привезти кого-небудь кудись (несхвально). Приперли й ту [Явдоху], відопхали човном до паль, підв'язали вірьовками, підняли догори... плюсь! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 183); — Це Олеська навезла своїх пройдисвітів, — мабуть, не мала чого дати їм попоїсти на вечерю та й приперла їх на мої гуси (Нечуй-Левицький, III, 1956, 149); [Кукса:] Навіщо це мій сусіда припер сюди свою витрішкувату? (Марко Кропивницький, I, 1958, 217).

5. неперех., фам. Прийти куди-небудь (несхвально). Не міг одійти від кону й пан Пампушка-Купа-Стародупський, що з гайдуками припер сюди припиняти виставу (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 202).

6. тільки недок., неперех., зах. Прилягати до чого-небудь, межувати з чимсь. — Він той ланок любить, — тягнув далі вдоволений Івоніка, — тому, що припирає до лісу (Ольга Кобилянська, II, 1956, 143); До одної сторони дому припирав великий квітник, а за ним тягнувся довгий сад (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 84); Окопи польського табору з брамами, з висуненими наперед і на ліве крило редутами, припирали до берегів Дністра (Осип Маковей, Вибр., 1956, 468).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 705.

Коментарі (0)