Словник української мови

ПРИПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приписати. Товариші писали про те, де його було вбито, як його ховали.. Наостач [наостанку] була приписана якась пісенька (Степан Васильченко, II, 1959, 470); Теплоходи і пароплави, приписані до Київського суднобудівного і судноремонтного заводу, стали на зимовий ремонт (Вечірній Київ, 10.XII 1968, 1); — Повелів гетьман, аби всі рудні, всі домниці, усе залізо, котре вже виготовлене, уважати приписаним до гетьманської булави (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 357); Пишалися [сини] батьком. Росли його славою, вимріяними, приписаними йому подвигами (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 288); Швейк після звичайної денної процедури, приписаної лікарем Грінштейном, саме сидів на ліжку, оточений групою схудлих, як хорти, виголоднілих симулянтів (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 69);  * Образно. Я люблю боротьбу: вона пригадує мені життя і існування власних сил.. чи не приписана вона мені вже долею з дитинства? (Ольга Кобилянська, I, 1956, 282);
//  приписано, безос. присудк. сл. От запис: «Львів. Приміщення таке-то...» І олівцем приписано: «На п'яте письменників загальні збори...» (Максим Рильський, II, 1960, 327); Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 151); Суд лікарів був страшним ударом для родини. Хворій заборонено займатися домом і приписано курацію [лікування], сполучену з великими коштами (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 38).