ПРИПИ́СКА, и, жін.
1. Те, що дописане до якогось тексту, до раніш написаного. Тільки що дістав картку д. Танчаковського з Вашою припискою (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 407); Не дивно, що після всього написаного іноді зустрічались такі приписки: «Ким бути? По щирості кажучи, я й сама не знаю. Поживу, побачу» (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 20); А внизу була приписка: «Маю надію, що скоро побачу всіх вас і мого сина Юрка» (Олесь Донченко, Ю. Васюта, 1950, 96).
2. Перебільшення яких-небудь даних в офіційному документі. Треба повести рішучу боротьбу з приписками і розбазарюванням кормів (Радянська Україна, 22.VIII 1958, 1).
3. Те саме, що прописка 1. Заповнивши досить-таки довгу анкету для заведення першої в житті трудової книжки, Ганна залишила на приписку свій паспорт (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 22); В порту своєї приписки вперше ошвартувалося новозбудоване швидкісне пасажирське судно «Йван Франко» (Радянська Україна, 1.I 1965, 3).