Словник української мови

ПРИПИСНИ́Й, а, е. Приписаний, зачислений до чого-небудь. Полювання в державних, приписних мисливських господарствах і приписних мисливських угіддях проводиться лише по відстрілочних картках з нормою відстрілу не більше двох зайців на одного мисливця за день полювання (Вечірній Київ, 30.X 1967, 4).
 Приписні селяни, іст. — у дореволюційній Росії — державні селяни, що користувалися казенними землями і були приписані цілими селищами до казенних та приватних промислових підприємств для виконання допоміжних робіт. Іменним указом Павла І від 5 липня 1798 р. Київському магістратові було дозволено заснувати фаянсове виробництво. Як робочу силу використали приписних казенних селян суміжних сіл Нових Петрівців і Валків (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 92); В особливо тяжкому становищі перебували посесійні і приписні селяни на гірничих заводах. Їм доводилось працювати на заводах за десятки і навіть сотні верст від їх сіл (Історія СРСР, II, 1957, 61).