в означеннях
Тлумачення, значення слова «приречений»:

ПРИРЕ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приректи. За всяку ціну розшукати сотника Северина Наливайка! Йому приречена смерть, це факт і божа воля (Іван Ле, Наливайко, 1957, 126); Потім усе пережите немов захлеснуло її — спогад про трагічне повстання, спровоковане ділками підступного Лондона, і жертвенний подвиг обманутих і наперед приречених людей (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 28); Занепадницьке сучасне мистецтво імперіалістичних країн — це мертвий плід приречених історією експлуататорських класів (Комуніст України, 2, 1963, 62);  * У порівняннях. Гнат уже з обраненою на груди головою стояв серед хати, мов приречений до страти (Петро Панч, В дорозі, 1959, 50);
//  приречено, безос. присудк. сл. Азіатів тепер уже не пустять в Європу. Їм приречено самим Христом бути в покорі у західних королів та імператорів (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 576); Та вірю, як приречено людині, Що й досі ти прекрасна й молода (Максим Рильський, II, 1960, 128).

2. у знач. прикм. Якому загрожує неминуча смерть. Уляна лежала на холодній землі, спливаючи кров'ю.. Але вона вижила. Може, це сталося тому, що кожен з бага тьох тисяч в'язнів — оцих ..приречених людей — у думках віддавав їй частку своєї сили, своєї крові (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 244);
//  Підвладний смерті. На цьому світі ти зовсім один, сам у пустелі, під безмежним небом — дрібна, приречена комашка на байдужій, мертвій землі... (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 155);
//  Який усвідомлює неминучість близької смерті. Хоч як дивно, але людина, навіть приречена, весь час про загибель думати не може (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 174);
//  Якому загрожує загибель, неминучість зникнення (про що-небудь). Імперіалісти можуть роздушити ще одну-дві республіки, але вони не можуть врятувати світового імперіалізму, бо він приречений, бо він буде зметений грядущим соціалізмом (Ленін, 39, 1973, 213);
//  на що, у сполуч. з ім. Якому загрожує неминучість чого-небудь (за знач. ім.). — Яким невимовно прекрасним здавався їм тієї хвилини мовчазний суворий ліс. приречений на загибель (Олесь Донченко, VI, 1957, 457); — Я переконаний, — говорить Хорхе Ікаса, — що агресія США проти Куби приречена на провал (Літературна газета, 17.I 1961, 3);
//  на що, у сполуч. з ім. Який мусить постійно перебувати в якомусь стані, перев. негативному (за знач. ім.). Поширеним у працях буржуазних ідеологів, а також у буржуазній художній літературі є погляд, згідно з яким людина є якоюсь загубленою в хаосі ворожого їй буття, нікчемною, приреченою на страждання істотою (Радянське літературознавство, 11, 1971, 5); В умовах капіталізму величезні маси населення приречені на систематичне або періодичне голодування (Комуніст України, 10, 1967, 29);
//  у знач. ім. приречений, ного, чол. Той, якому загрожує або хто усвідомлює неминучість близької смерті, загибелі. Очі приречених прощально блукали по хатах принишклого хутора (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 9); В костьол через майдан юрбу приречених женуть (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 312); Агресія в наш час — безнадійна зброя приречених (Радянська Україна, 23.I 1965, 1);  * У порівняннях. Юля бачила, як Варя сполотніла, як вона міцно стиснула губи і мовчки пішла за Віктором, як приречена (Олесь Донченко, V, 1957, 400); Сам курортник сидів на табуретці посеред кімнати і, мов приречений, дивився на багаж (Микола Ю. Тарновський, Як на.. ниві, 1958, 116).

3. у знач. прикм. Який виражає усвідомлення неминучості чого-небудь, безнадію. Мати сиділа нерухомо й приреченими очима дивилася на двері, за якими вже панував інший світ (Петро Панч, II, 1956, 497).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 720.

Коментарі (0)