в означеннях
Тлумачення, значення слова «прирікати»:

ПРИРІКАТИ, аю, аєш, недок., ПРИРЕКТИ, ечу, ечеш, док.

1. перех., на що, до чого. Визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чого-небудь, засуджувати до чогось. — Богине із богинь! ..розкажи, хто ти: чи з власної ти волі, чи з чарів, чи з чудес живеш, у цій недолі? Ах, догадався я! То, певно, чарівник Тобі на самоті пишатися прирік І стереже тебе за ржавими замками (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 94); Вони — воєводи й бояри Гори — карали оцих.. чорних людей як тільки могли, кидали в паруби [в'язниці], віддавали на потік, пограбування, прирікали на смерть (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 173); Скажи-но, ангеле, торік Що я найліпшому прирік? (Іван Франко, IX, 1952, 418); — Ви сперва [спершу] прирекли мене до розстрілу, а тепер хочете знати, що я за один? (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 68).
 Доля (фортуна) прирекла (прирече) — судилося мати що-небудь, робити щось, бути де-небудь. Ні сили віщої не дарувала доля, Ні слави славної мені не прирекла, І час мене змете, як сохле листя з поля, Мов крихти зо стола (Максим Рильський, I, 1960, 272); Земля. На ній дзвенять самі закови, А замість сонця — долар і багнет. Й на це змінити віру комуніста? Іти, куди фортуна прирече? (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 155).

2. перех. Провіщати що-небудь комусь. Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття, ..О, не таке поет поетові прирік В останню ніч старого року! (Микола Бажан, Роки, 1957, 269);
//  Бути провісником чого-небудь (про щось). Засяє день — і станете під стяг, Що гріс, ніби полум'я пожару, І мсту гнобителям, і ситим кару, І радість визволеним приріка! (Максим Рильський, Марина, 1944, 18);
//  Призначати кого-, що-небудь для чогось, комусь. — Маю я в почеті німф найприкметніших дві семериці; Вродою дивною з них найповабнішу — Деіопею — Нині ж тобі прирікаю віддати у шлюб непорушний (Микола Зеров, Вибр., 1966, 223).

3. перех., на що, до чого, чому. Своїми діями, впливом спричиняти кому-небудь щось, перев. негативне. Репліки повинні бути [в сценарії] виразні і якнайкоротші. Не можна писати скрізь усе до кінця і тим самим прирікати артиста на роль читця (Олександр Довженко, III, 1960, 161); Коли вкрай продажному й розпусному Іннокентієві X забракло грошей, він оголошує торгівлю хлібом своєю монополією і, не церемонячись, прирікає народ на голод (Ярослав Галан, Памфл. і фейл., 1951, 35); Продавали, як іуди [фашисти], оптом, без розбору, І Словаччину, й Судети, і Карпатські гори, І народ свій у придачу прирекли розбою, Тільки б Гітлер у Росію та пішов війною (Любов Забашта, Вибр., 1958, 224);
//  Своїм існуванням, виявом, розвитком спричиняти щось негативне. Капіталізм стримує розвиток виробництва, гальмує ліквідацію відсталих соціальних структур, прирікає мільйони трудящих на бідність і зубожіння (Наука і життя, 11, 1969, 2); Внаслідок такого спрощеного планування села.. кожна довжелезна шерега збудованих проти сонця хат прирікає другу шерегу стояти вікнами на північ (Олександр Довженко, III, 1960, 89); Хай лікті гризе собі ворог заклятий, — Наш труд на загибель його прирік… (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 72).

4. перех., перев. з інфін., гах. Обіцяти що-небудь. Робітники, раді так несподіваній щедрості Германа і його обіцянкам, кланялися і прирікали мовчати (Іван Франко, VIII, 1952, 410); Суд свого допитує: — Ну, був чи не був — прирікав женитися чи ні? (Марко Черемшина, Тв., 1960, 228); Коли ж ми вернули з його похорону,.. заблагала [мати], щоб я не опускав [залишав] її ніколи, щоб прирік це ось тут у його кімнаті, де ще дух його перебував і є свідком її просьби (Ольга Кобилянська, III, 1956, 78); Старша учителька Марія веліла йому з дівчатами прийти до себе; прирекла вишукати для них відповідне помешкання (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 63).

5. перех. і неперех., рідко. Те саме, що промовляти. Утішені баби голосно прирікали, що хто дає на нове господарство, і на цей раз дари їх були щедрі і давалися з охотою (Гнат Хоткевич, II, 1966, 8); — Цілуй у бороду господа нашого! — прирікає матушка Раїса (Олесь Донченко, III, 1956, 25); Вона прирекла до дітей: «Чекайте, діти!» (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 722.

Коментарі (0)