в означеннях
Тлумачення, значення слова «прирізувати»:

ПРИРІЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИРІЗАТИ, іжу, іжеш, док., перех.

1. кому. Наділяти кого-небудь, перев. додатково, ділянкою поля, городу. [Іван:] Ну, а скажіть по правді: хіба ви не хотіли б, щоб вам прирізали землі? (Марко Кропивницький, IV, 1959, 14); Товклася [Мокрина] на Жежериних полях, хоч своя нивка вже теж була. Спасибі радвладі, прирізала їй шмат від панської землі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 46); [Гончар:] Прирізати їй ще й третій город (Іван І. Волошин, Зол. артезіани, 1949, 36);
//  до чого. Приєднувати ділянку поля, городу і т. ін. до іншого поля, городу і т. ін. Калиновський ще більше розлютився, ґрунти та ліси прирізує до своїх земель, незважаючи, що вони споконвіку належали комусь із посполитих... (Іван Ле, Наливайко, 1957, 130); Розглядаючи святих, думав [Когут]: «Якби оце панську земельку до своєї прирізати та ще млинок Ратушняків до рук прибрати...» (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 22).

2. Убивати на м'ясо (перев. тварину, що має загинути від іншої причини); добивати. Овечок доводилось прирізувати, коли сотні гострих шпичаків [насіння ковили], заплутавшись у вовні, проколювали шкіру, пронизували м'язи, потрапляли до кровоносних судин, у шлунок, серце (Знання та праця, 6, 1965, 16);
//  розм. Убивати кого-небудь ножем, кинджалом і т. ін. — Тут самим тісно, а він татар навів, — шепотів на вухо Марко.. — Ще приріжуть уночі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 364).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 722.

Коментарі (0)