в означеннях
Тлумачення, значення слова «природжений»:

ПРИРО́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Властивий від народження; вроджений, успадкований. Захворювання серця бувають природжені і набуті (Хвороби дитячого віку, 1955, 177); Онися примітила, що чогось втратила природжену сміливість (Нечуй-Левицький, III, 1956, 34); По всіх п'єсах дядя Ваня грав самого себе. Він умів чарувати, мав природжений гумор, знав смаки глядачів (Юрій Яновський, II, 1954, 101); Військова виправка [начштабу], здавалося, була природженою (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 48).

2. Який від народження має нахил, здібності до чого-небудь; природний. [Вольдемар:] Я творча натура, щоб ти знав. Я, можна сказать, природжений танцюрист (Захар Мороз, П'єси, 1959, 318); Запевняли [матроси] його наперебій: — Ти ж природжений кок! (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 43); Зневаживши пересуди сусідок, вона щиро віддала свою руку цьому гарячому, бурхливому старшині з вигнутими ногами природженого вершника (Олесь Гончар, III, 1959, 189).

3. рідко. Який належить кому-небудь з давніх-давен; споконвічний. — Не вільно русинові жити на природженій, споконвічній землі своїй, у руському місті Львові (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 179);
//  Давній, корінний. — Жаль було б розлучати цю пару, — мовив пар торг. — А втім, це од нас, здається, не залежить. Ось вам справжні, природжені, корінні господарі озера! (Іван І. Волошин, Наддніпр. висоти, 1953, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 8.

Коментарі (0)