в означеннях
Тлумачення, значення слова «приростати»:

ПРИРОСТАТИ, аю, аєш, недок., ПРИРОСТИ, ту, теш, док.

1. до чого і без додатка. Приєднуватися до чого-небудь у процесі росту, зростатися з чимсь, утворюючи одне ціле. Люди казали, що ніби на свої очі бачили, як у Лаврі ходив якийсь чоловік, у котрого руки приросли до материних кіс (Нечуй-Левицький, II, 1956, 340); Ні, не вернеться він тепер до їх, як не приросте одрубане гілля... (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 248); З'явились за рогом юнкери-патрулі, Переходять дорогу... І Петько до землі Приростає, мов зілля (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 393);  * Образно. Молот уже так йому приріс до рук, що сміх його бере, коли бачить людину, яка не вміє поводитися з цим знаряддям, не вміє розбивати кам'яну брилу (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 213);
//  перен. Щільно притулятися, притискатися до чого-небудь, ніби зливаючись в одне ціле; припадати. Стріляючи, він весь приростав до кулемета і, здавалось, він стріляє вже не лише руками, а всім своїм коротким пружинистим тілом (Олесь Гончар, III, 1959, 150); Охоплена жахом, фрау Мільх випустила з рук замок, метнулась у протилежний бік сцени і там приросла до стіни (Ярослав Галан, I, 1960, 406); Порони ніби приросли до татарського берега, марно чекаючи на проїжджих (Зінаїда Тулуб, Людолови, 1, 1957, 407); Командир приріс до телефону, повернувшись спиною до всіх (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 126); Страху не було. Не було і відчуття власного тіла. Лише очі прикипіли до того берега, і руки ніби приросли до кулемета (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 148);
//  перен. Звикаючи, відчувати постійну потребу в комусь, чомусь, добре освоюватися з ким-, чим-небудь; прив'язуватися. Боявся [Павло], що Марина не поїде з ним у село, а поїхавши знидіє там, втече назад. Але вона.., на подив Павлові, швидше за нього приросла до нового місця (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 120); — Люди он давно переїхали, а ви, як реп'яхи оті, — не відірвеш від хутора, — Ех-хе-хе, — важко зітхнув Андрій, — хто б то говорив отаке... Приросли ми там, дочко. Здається, й місця ліпшого немає (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 24);
//  перен. З'єднуючись з чим-небудь, ставати його частиною. Жменяк ішов вулицею сусіднього села, яке зовсім приросло до міста, і тримав віжками коней (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 89).
 Ноги (ступні) приросли до землі (до каменя, до місця і т. ін.) у кого, чиї — хтось не може зрушити з місця. Вона хоче кинуться у воду, рятувать його, а її ноги приросли до каменя, ніби пустили вербове коріння (Нечуй-Левицький, II, 1956, 342); Горленко начебто знов у великій кремлівській залі. В неї враз, як ось і тепер, обважніли тоді ноги, приросли були до місця... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 5); Приростати (прирости) до серця (до душі) кому — ставати близьким, дорогим, рідним. Баба відвернулася — їй самій серце краялось, а ся дитина, чужа, «панська» дитина, за одинадцять літ успіла прирости їй до серця (Іван Франко, IV, 1950, 30); — Сава вже не Михайло! І він мій син! Адіть, Докійко, тут приріс мені до серця змалку, як грудка! Я люблю його, бо що — і він мій син! Але він — то вже інша галузь (Ольга Кобилянська, II, 1956, 21); Приростати очима (поглядом, зором і т. ін.) до кого — чого — не відводячи очей, пильно дивитися на кого-, що-небудь; вдивлятися. Штефан підкрутив гніт і приріс очима до Миколи, на руках у якого загорнена в куртку лежить Параска (Ярослав Галан, I, 1960, 514); Приростати (прирости) серцем (душею і т. ін.) до кого — відчувати прихильність, прив'язуватися до кого-небудь, полюбити когось. Лагідна зовиця з першого ж дня серцем приросла до своєї молоденької невісточки (Анатолій Дімаров, І будуть люди, 1964, 222); У рідну хату повела дівчина бійця, душею приросла до нього, рада поєднати свою долю із ним (Костянтин Гордієнко, Сильніше смерті, 1946, 26); Язик [ніби (мов, наче і т. ін.)] приріс [до піднебіння (до зубів)] у кого — хтось на деякий час утратив здатність говорити під впливом якихось почуттів (з переляку, від несподіванки і т. ін.). Єхидними очима головлікар дивився на зніченого Потопальського. В того язик приріс до піднебіння — вже бачив, що йому перепаде на гостинці за таке самоуправство (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 32).

2. до чого, перен. На деякий час втрачати здатність рухатися під впливом якихось раптових почуттів; завмирати на місці, ціпеніти. Несподівано заскрипіли двері, і від прокурора виклигав [вийшов] Ласій. Ткачук з переляку аж приріс до підлоги (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 344); Окуниха так і приросла від несподіванки до лави, потім скипіла багатирською злістю і гонором, очі її застрибали, мов їдучі кульки молодого пасльону (Михайло Стельмах, I, 1962, 167).

3. розм. Кількісно зростати; збільшуватися, примножуватися. Немилосердно скупився Окунь не тільки на одежі, але й на харчуванні, чавлячи піснотою і свою сім'ю, і наймитів. Так зате земельки щороку приростало, звеселяючи його неспокійні очі (Михайло Стельмах, I, 1962, 364).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 11.

Коментарі (0)