в означеннях
Тлумачення, значення слова «приручати»:

ПРИРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ПРИРУЧИТИ, ручу, ручиш, док., перех.

1. Робити ручним свійським. — Ми одомашнюємо страусів, приручаємо диких антилоп... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 269); Ніхто б інший не знайшов шляху до пташиного серця, а Свиридон приручив чорногуза цілком (Юрій Яновський, Мир, 1956, 105); Індійського слона можна легко приручити і використовувати на важких роботах (Фізична географія, 5, 1956, 149);
//  перен. Робити кого-небудь слухняним, покірним. Вони [українські пани] мріяли обламати крила кріпацькому поету [Т. Г. Шевченку], приручити його, зробити своїм, одвернути його серце від долі мільйонів кріпаків! (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 40); Гайсину не вперше доводилося мати справу з дівчатами, і він уже знав, як треба з ними поводитися, щоб якнайскорше приручити (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 152).

2. розм. Те саме, що доручати. Він часом посилав її доглядати сапальниць на буряках або приручав одвезти полудень косарям, що Раїса робила охоче (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 321); Гроші приручили [товариші] Зінькові одвезти в город та й положити в касу (Борис Грінченко, II, 1963, 385).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 12.

Коментарі (0)