ПРИСЯ́ЖНИЙ, а, е.
1. заст. Який присягнув
(у 1 знач.) кому-небудь. — Лоб вибритий, — се ознака,
мов) печать на мені, що я вже присяжний чоловік,
царський слуга (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 388);
// у знач. ім.
присяжний, ного, чол. Те саме, що Присяжний засідатель.
Вибрано присяжних: двоє мужиків, чотири міські
крамарі, а то якісь панки-урядовці (Борис Грінченко, II, 1963, 307);
Присяжні радились недовго (Олесь Донченко, III, 1956, 14);
// у
знач. ім. присяжний, ного, чол. У Західній Україні
(до 1939 р.) — помічник сільського старости. Двері
отворилися [відчинилися], і ввійшла в хату пресвітла
власть громадська: десятник і присяжний (Іван Франко, III,
1950, 198); В громадській канцелярії сидів.. війт коло
вікна за столом, а Семен.. і присяжний подальше на
ослоні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 64).
▲ Присяжний засідатель — у буржуазному суді —
особа, що на певний час залучається до участі в розгляді
справ. До реформи [1864 р.] суд був становим, закритим
і підлягав владі губернатора. Тепер судочинство
відбувалося з участю сторін, винність або невинність
підсудного встановлювали присяжні засідателі, що
підбиралися з імущих верств населення (Історія УРСР, I, 1953,
481); Присяжний повірений — у дореволюційній
Росії — офіційна назва адвоката (після 1864 р.). — А
сюди ж як потрапили? — Через присяжного повіреного
Бардовського. Він виступав у нас на процесі, захищав...
Симпатичний чоловік (Микола Олійник, Туди, де бій, 1971, 180);
У самарському суді Володимир Ілліч, будучи помічником
присяжного повіреного, захищав знедолених селян (Комуніст України, 12, 1969, 13); Присяжний суддя — те саме, що
Присяжний засідатель. Блищала полірована під явір
лава присяжних суддів, мов дзеркало (Іван Франко, VI, 1951,
266); Суд присяжних — суд, у якому беруть участь
присяжні засідателі. Поки що судять нас на землі
трибунали і суди присяжних, які й дають не раз за різні
політичні злочини по 10 та 15 років підсудному (Петро Козланюк,
Щури.., 1956, 117); — Мене також оглядали судові
лікарі, — сказав один молодик, — це було тоді, коли я..
попав під суд присяжних (Гашек, Пригоди.. Швейка,
перекл. Масляка, 1958, 32).
2. розм., також жарт. Завзятий, запеклий. — Троянець я, Еней одважний, Латинців ворог я присяжний, — Еней так з човна закричав (Іван Котляревський, I, 1952, 201); За «Бідних людей» [переклад] він мене так захвалив, що я вже думаю, чи не стати мені присяжним українським перекладачем? (Леся Українка, V, 1956, 59); [Настя:] Щойно дзвонив П'ятиокий. Приготував для тебе якийсь сюрприз. Зараз прибіжить.. Твій улюблений друг і присяжний критик (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 483).