ПРИСКІ́ПЛИВИЙ, а, е, розм.
1. Який прискіпується
до кого-, чого-небудь. Залишитись у дідуся було б зовсім
не погано. Хоч, правда, бабуся дуже вже прискіплива
(Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 85); Військова кафедра. Це
та кімната, де їх [студентів] стільки муштровано
керівником кафедри, прискіпливим та педантичним
майором (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 10); Дівчина..
поглядом погордливої зневаги зміряла з ніг до голови
прискіпливого незнайомця (Юрій Смолич, Мир хатам.., 1958, 244);
// Який виражає вимогливість. Прискіпливим
поглядом оглядав [гість] Пакришневого друга, а той стояв
розгублений, не розуміючи, для чого він знадобився цьому
незнайомцеві (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 272).
2. Який містить у собі вимогливість. В багатьох його [Євгена Плужника] віршах думка стає тим, що називають рефлексією, — болісним і прискіпливим самоаналізом (Не ілюстрація.., 1967, 317); До дитячої літератури треба ставити особливо суворі вимоги, тут потрібна прискіплива критика (Літературна Україна, 4.XII 1962, 2).