в означеннях
Тлумачення, значення слова «приспішувати»:

ПРИСПІШУВАТИ, ую, уєш і ПРИСПІШАТИ, аю, аєш, недок., ПРИСПІШИТИ, шу, шиш, док., діал.

1. перех. Прискорювати. Ось вона ніби не замічає мене і йде далі проти мене. В мені спалахнуло гнівом, і я приспішував ходу (Ольга Кобилянська, III, 1956, 26); Тюрки не приспішали справи з чужинцем; вони ніби намагались якнайдовше протягнути цей приємний випадок побалакати про всякі новини (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 43); Здалека побачивши, що всі на нього звертають увагу, приспішив [Дробницький] ходу (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 164). Приспішувати (приспішати, приспішити) крок (кроки, кроку) — те саме, що Прискорювати (прискорити) крок (кроки) (див. прискорювати). Він приспішує кроку. Коли вона пішла, то можна ще дігнати її (Іван Франко, VII, 1951, 237); Боязко на боки Все зиркає [дівчинка] та приспішає кроки (Василь Мисик, Верховіття, 1963, 74); На Вадима Успенського почали підозріло озиратися. Він розгубився ще більше і приспішив кроки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 56).

2. неперех. Поспішати. — Ох, лихо!.. — промовив Федір і придав ходи. Марина за ним приспішала (Панас Мирний, IV, 1955, 224); — Глядіть, Танасію, аби ми не розбраталися! Майтеся гаразд! — крикнув [Іван] досадливо і приспішив звідси, ніби втікав від своїх слів і своїх думок (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 222).

3. перех. і без додатка. Підганяти. Світом пані поклала по управляющого [управителя], а як він не схотів іти, сама побігла й приспішала його, щоб швидше поїхав (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 67); — Ну? Що ж далі? — схвильовано приспішала вона (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 70); Після обіду.. помічник Носенка пропік своїми.. очима ув'язнених, покликав матір.. — Давай, давай, розкланялась! — приспішав тюремник (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 393).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 32.

Коментарі (0)