в означеннях
Тлумачення, значення слова «пристань»:

ПРИ́СТАНЬ, і, жін.

1. Спеціально обладнане місце на березі водойми з плавучою або береговою спорудою для причалювання і стоянки суден, їх навантажування й розвантажування, посадки й висадки пасажирів. От і шосе скінчилось: одкрилася вузенька зелена прогалина. Тут пристань для човнів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 415); Коли пароплав відходив від пристані, Аліна сиділа в жіночій каюті й нізащо не наважувалась вийти на палубу (Юрій Яновський, II, 1954, 90); Він писав, що пришле у Млинки свою доньку Олесю в гості до діда та баби, і просив зустріти її на пристані (Олесь Донченко, VI, 1957, 12); Пристані там не було, ні затоки, де б суднам ховатись; Всюди лиш кручі, та скелі суворі, та рифи стирчали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 108);
//  Сама плавуча або берегова споруда такого призначення. Поблизу хатини рибного інспектора ставили тимчасову пристань (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 325); Швидкою ходою вони направились до порту і, посідавши на пристані, закинули вудки (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 129);
//  перев. з означ. Вулиця міста або населений пункт, розташований на березі моря або річки. Оглядаючи Графську пристань, вони дізналися від екскурсовода, що серед десантників-чорноморців, які першими влетіли на Графську пристань, був і їхній земляк (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 170).

2. перен. Місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін.; пристановище. [Гайворон:] Поїдеш? [Курінний:] Тут мені робити нічого… [Гайворон:] Знову будеш шукати якоїсь пристані? [Курінний:] Кудись пошлють (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 132); [Гусак (подає рушницю):] Беріть. У міцні руки передаю. А одріз дайте назад. Самому треба… Настають тривожні часи. Бачу, що пристані собі не знайду… (Іван Микитенко, I, 1957, 89).
Вічна пристань — могила, кладовище. Біля Карлюжини — цвинтар, вічна пристань видатного драматурга [І. Карпенка-Карого] (Літературна Україна, 31.VIII 1962, 4).

3. перев. у сполуч. із сл. тиха, перен. Місце, в якому можна знайти спокій, задоволення і т. ін.; відчуття спокою, задоволення і т. ін. Їй думалось, що, може, хутко тая хвиля розлучить їх з братом, — його занесе до любої дружини у тиху пристань, а її, Настю, покине тут на самотньому березі одиноку і ще смутнішу… (Леся Українка, III, 1952, 589); Яснозорі води, Одбите в них святе лице природи, Заквітчана берегова трава І простих душ немудрії слова, — Чи ж це не пристань після бур житейських..? (Максим Рильський, I, 1960, 168); +/І чим моє слово для тебе привабне? Ні меду, ні ласки, ні пристані тихої. Та бачу, любов твоя зовсім не слабне (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 59);
//  Людина, яка створює для кого-небудь відчуття спокою, задоволення і т. ін. Заступниця усім і пристань нещасливим, Як лілія бліда у затінку садів, Струмила я свій чар (Микола Зеров, Вибр., 1966, 465); Може б, піти до Анни, до моєї тихої пристані, до моєї ще ніким не вкраденої радості (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 156).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 38.

Коментарі (0)