в означеннях
Тлумачення, значення слова «пристаркуватий»:

ПРИСТА́РКУВАТИЙ, а, е, розм. Літній, немолодий. Ректор патер Вінцентій був уже пристаркуватий, сивий, але повний на виду, здоровий, плечистий та тілистий чоловік (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 12); Пристаркуватий, з обвислими щоками офіцер, що їде попереду, раптом сердито набундючившись, дав шпори коню (Олесь Гончар, II, 1959, 23); З Серафимою Марківною Данило вже познайомився. Років сорока п'яти жінка, пристаркувата зовні, метушлива, говірка й нетерпляча (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 97);
//  Власт. літній, немолодій людині. Жінка голосно схлипнула. Але її одразу ж весело почав заспокоювати пристаркуватий бас: — Що це, Явдохо, з тобою? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 25);
//  у сполуч. із сл. дівчина, парубок і т. ін. Який довго не одружується. Суха пристаркувата дівка, вона міцно держала в замазаних свіжою землею пальцях ключ (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 310); Це була ставна й висока, носата й досить уже пристаркувата дівчина (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 128); У драмі М. Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» Карпенко-Карий грав багатого, вже пристаркуватого парубка Хому (Стеценко, Життя К.-Карого, 1957, 224); Малописьменна, проста дівчина піддалась тоді умовлянням пристаркуватого жениха і своїх батьків, а тепер жила з ним без любові (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 21).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 39.

Коментарі (0)