в означеннях
Тлумачення, значення слова «пристав»:

ПРИСТА́В, а, чол.

1. У дореволюційній Росії — начальник місцевої поліції. В Акерманщині всі нові села ділились на посади; в кожному посаді був пристав, цебто поліція, і староста з писарем замість волосного голови (Нечуй-Левицький, II, 1956, 220); Народу — видимо-невидимо. А старців так, мабуть, із цілої волості. Крім того, вся власть: і пристав, і старшина, і ще якісь незнайомі начальники (Іван Микитенко, II, 1957, 165).
 Становий пристав — у дореволюційній Росії — начальник поліцейської дільниці в сільській місцевості. Збивши куряву, на пожар прибіг на змилених конях становий пристав (Петро Панч, II, 1956, 520); Дядьків я добре пам'ятаю: Степан був діловодом у станового пристава (Саксаганський, Думки про театр, 1955, 25); Судовий пристав — у дореволюційній Росії — чиновник судового відомства, який виконував рішення суду. Повз Романа на легких санчатах проїжджає закутаний башликом судовий пристав (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 130).

2. У Московській Русі — службова особа, що була приставлена до кого-, чого-небудь для нагляду. Деякі з бояр пробували чинити опір, але їх негайно заарештували і посадили під нагляд польських приставів (Історія СРСР, I, 1956, 162).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 32.

Коментарі (1)