ПРИСТО́ЙНИЙ, а, е.
1. Який відповідає
встановленим правилам, нормам, звичаям і т. ін. Пушкін ще
отроком, без жодного над собою контролю, зачитувався
творами легковажної, пустотливої, не завжди
пристойної анакреонтичної поезії... (Максим Рильський, X, 1962, 37);
Варто було матері насварити Григорія Григоровича
молодшого за його не зовсім пристойну поведінку, як він
чимчикував до діда й голосно йому скаржився (Юрій Яновський,
II, 1954, 109); — Мужик ти був, Сидоре Сидоровичу,
мужиком і залишився. Пристойний тон тобі однаково,
що корові сідло (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 111); Погром
закінчено, і солдатам було доручено прибрати місто і надати
йому пристойного вигляду (Юрій Смолич, II, 1958, 41);
// Не
здатний на погані вчинки, вихований, чесний (про
людину); порядний. — Пан Серединський, як бачите, хлопець
пристойний, здоровий, розумний (Нечуй-Левицький, I, 1956, 134);
Йшла вона осторонь — скромно — по тротуару, як
і належить пристойній дівчині (Юрій Смолич, V, 1959, 93);
Одягався [Григорій] охайно, був незмінно пристойний
і зосереджений і завжди про щось, здавалось нам, думав
(Олександр Довженко, I, 1958, 66);
// Який має приємний зовнішній
вигляд. Лише ученик Володимир Лужицький, гарно
прибраний, пристойний хлопець, зміг вивести Демидова
з його задуми (Осип Маковей, Вибр., 1954, 52).
2. Який задовольняє певні вимоги, відповідає яким-небудь
умовам; цілком задовільний, добрий. Тесть був
чоловік небагатий..: мав пристойну хатину, двадцять
соток орного поля, а найголовніше — коня (Ігор Муратов, Буковинська
повість, 1959, 4); Село Новобугівка ніколи не мало
пристойної школи, та й хлібороби не дуже охоче посилали
своїх дітей в науку.. І наука їхніх синів і доньок
здебільшого починалася біля гусей, худоби і на панській економії
(Михайло Стельмах, II, 1962, 97); Дуже важко знайти
пристойного керівника для відділу капітального будівництва
(Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 57); Думати, гадати піонерам
було про що. На їхніх руках поранений, якому не тільки
догляд, а головне — пристойне харчування потрібне
(Іван Ле, Клен. лист, 1960, 94); Вже який раз питала [мати],
що йому дасть учительська кар'єра. Скільки років
доведеться чекати пристойної посади та чи й дочекаєшся?
(Антон Хижняк, Килимок, 1961, 92);
// Значний щодо розміру,
обсягу, кількості і т. ін. Пенсія пристойна, цілком
заслужена, нарікати гріх (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 28);
Гарбер дістав пристойну нагороду і цілком щиро
вважав, ніби заслужив на неї (Іван Кулик, Записки консула,
1958, 82).
Пристойний вік — не дуже молодий, літній, зрілий
вік, зрілі літа. Він уже в пристойнім віці, Вже на тім'ї
лисина. Та і літ йому за тридцять В паспорті записано
(Петро Дорошко, Літа.., 1957, 165); Пристойний зріст — немалий,
нормальний зріст. — Якби в мене хоч зріст був
пристойний (Олесь Донченко, V, 1957, 250).
3. Потрібний у даній ситуації; відповідний. Ольга
увільнилась від його руки, відійшла вбік, зберігаючи
пристойну віддаль від нього (Ірина Вільде, Сестри.., 1958,
258); Наливайко ніколи не забував свого п'ятківського
боргу низовикам і щоразу готувався коли й не до
виправдування, то принаймні до пристойних пояснень своєї
поведінки під П'яткою (Іван Ле, Наливайко, 1957, 340);
// кому, чому. Який личить, пасує, відповідає кому-,
чому-небудь. — Хоч се діло й трудне, та воно тобі
дуже пристойне (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 170); — Гроші!
Білу армію, не бійсь, утримували! — з люттю закричав
він в партер, але, спохватившись, відразу ж перейшов
на пристойний своєму віку і стану спокійний тон:
— Решту вам скаже мій політичний комісар (Олександр Довженко, I,
1958, 167).