в означеннях
Тлумачення, значення слова «пристоювати»:

ПРИСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док., розм. Зупинятися, затримуватися десь ненадовго; стояти десь недовго. — Хай стара хоч у свято виспиться. Ми їй і так не даємо спати, — доводили дівчата. Парубки згодились, хоч ще пристоювали (Панас Мирний, III, 1954, 44); Пішла [Катря] швидко, аж підбігаючи іноді. І таки зразу за цегельнями й наздогнала людей, бо йшли нешвидко, спиняючись, пристоюючи (Андрій Головко, II, 1957, 291); [Мусій:] Чого доброго ще поб'є [старшина] скрипку. Іванька, гайда в сіни та там поки пристоїмо і, може, як-небудь викрадемось (Марко Кропивницький, III, 1959, 29); Коли принесе [медсестра] книжки, чи з градусником прийде, чи й просто так, то неодмінно пристоїть коло студента, і видно, що їй не хочеться звідси йти (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 127);
//  тільки недок., з ким. Проводити час, стоячи десь з ким-небудь. — Бачив я вчора у віконце, як вона з Опанасом біля колодязя пристоювала (Любов Яновська, I, 1959, 470); Побачила [Устина], до кого Франка вибігала на вулицю, з ким пристоювала біля хвіртки... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 13); А там підріс я трохи .. Вже траплялось, що й з дівчатками десь біля перелазу пристоював (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 43.

Коментарі (0)