ПРИСТРОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТРОЧИТИ, строчу, строчиш, док., перех. Пришивати що-небудь до чогось строчкою. [Хвилимон (показує черевики):] Тут інакше не можна полатать, як тільки союзи [союзки] накласти; а щоб так, як ви кажете, — пристрочити, то так не можна (Марко Кропивницький, IV, 1959, 279); — Каблуки там та халяву пристрочити, підошву прилагодити, — це в мене, як яєчко, виходило, а з передами одна біда (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 140); * Образно. [Храпко:] От Луку Семеновича до діла можна пристрочити, розказати йому усе, що, де і як... (Панас Мирний, V, 1955, 173).