в означеннях
Тлумачення, значення слова «пристукувати»:

ПРИСТУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСТУКНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. і неперех., чим. Легенько стукати по чому-небудь. Марко пристукував костуром об підлогу і не зводив очей з Марії (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 143); Муляр рівним шаром розстилав густу сіру масу на поверхні кладки, клав цеглину, легенько пристук кував її ручкою кельми (Радянська Україна, 1.VI 1961, 2); Капітан сів, вийняв з кишені портсигар, пристукнув цигаркою об стіл і запалив (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 102);
//  Зіткнувшись, видавати стук (про предмети). Коли Шалапут [кінь] з бугра спускається підтюпцем, колеса починають веселий танець: гупає бубон, пристукують закаблуки, чиїсь підківки так і сиплють дрібушечкою (Олесь Донченко, Пісня.., 1947, 19); Чиїсь руки підхопили Горпину, понесли її, і міцно пристукнули двері (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 376); Козацькою лавою наче перебігла хвиля: брязнула збруя, шурхнули підошви по брукові, пристукнули закаблуки і, як врізана, впала мертва, могильна тиша (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 305).

2. неперех. Супроводжувати якусь дію стуком. — Іване! потанцюй! — скрикнув Яків.. Як та дзиґа, крутився він [Іван] на одному місці, пристукував ногами, сплескував руками (Панас Мирний, I, 1954, 201); Навіть хода стала іншою, — він не дріботів, як раніше, а ходив, голосно пристукуючи підборами, наче марширував (Олесь Донченко, VI, 1957, 297); Його кроки.. притихли десь за хвірткою, яку він зачинив за собою, пристукнувши (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 180). Пристукнути каблуками (каблуком, закаблуками, підборами, ногою і т. ін.) — ставши по команді струнко, вітаючись, віддаючи честь і т. ін., стукнути підбором об підбор. Бармаш обірвав себе на півслові, одірвав руку від кашкета і замість пристукнути каблуком став навшпиньки. Тихо, щоб не гупнути, не збудити полковника (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 146); — Здрастуйте, Ганно Кирилівно, — .. радісно привітався Широков і пристукнув закаблуками (Вадим Собко, Справа.., 1959, 236); Пристукнувши ногою, Гриць козирнув, намагаючись зберегти природність постави (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 43).

3. тільки док., перех., перен., розм. Сильним ударом або пострілом убити чи позбавити притомності кого-небудь. — 3 одним поліцаєм у мене таке сталося. Почав ритися на возі. Так я й пристукнув занадто допитливого поліцая (Дмитро Бедзик, Плем'я.., 1958, 49); Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 74);
//  чим, безос. — Ось, не дай боже, як тебе десь пристукне міною, то я накажу тобі на могилу отаку плиту поставить (Василь Кучер, Голод, 1956, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 47.

Коментарі (0)