в означеннях
Тлумачення, значення слова «приступати»:

ПРИСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ПРИСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. приступлять; док.

1. до чого, з інфін. і без додатка. Починати що-небудь робити, братися за якусь справу, роботу і т. ін. — Час приступати до діла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 379); — Насамперед, приступаючи до всілякої розмови, треба починати аж із самісінького початку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51); Вчора після вечері — він пригадав — розбирали наряди на роботу, щоб приступати зранку (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 28); — Схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 116); З понеділка Анатолій уже приступив до своїх обов'язків начальника дільниці шахти «Велетень» (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 97); Після переможного закінчення війни радянський народ з величезною активністю приступив до мирної творчої праці (Радянська Україна, 5.XI 1952, 2).

2. до кого — чого і без додатка, розм. Наближатися, близько підходити до кого-, чого-небудь; підступати. — Не занось гніву на нас на той світ,.. — мовила [бабуся] далі, приступаючи до ліжка Тетяни та вклоняючись (Любов Яновська, I, 1959, 59); — Як на те, кого здибаю першого із знакомих? Пана Гнатковського! Кланяюся, пізнає мене, приступає ближче, подає руку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 207); Василь приступив до неї, поздоровкався й пішов поруч з нею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 60); Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека придивитися новому гостеві, але ніхто не смів приступити ближче (Іван Франко, IV, 1950, 95); Коли Потопальський доповів, що зібралися всі, комісар приступив до столу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 55);  * Образно. Зостались [після пошесті] тільки ті, до кого й смерть боялася приступити (Панас Мирний, IV, 1955, 255);
//  Наближатися, нападаючи на когось, щось. Не бояться [половці] жадних страт, Раз по разу приступали, Полк за полком підсували (Іван Франко, XIII, 1954, 368); То приступали [супротивники], то одступали; то розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 106); Ой, як приступить панота, як кинеться, наче ті звірі, — світу не видно! (Павло Тичина, I, 1957, 105);
//  перен. Зав'язувати з ким-небудь розмову, знайомство, ближчі стосунки і т. ін. Почали [дядько, Яків та Кохан] радитись, як приступити до тії панії (Марко Вовчок, I, 1955, 74); [Катря:] Чи ти дурний, Зільку, дівчат не любиш, чи приступити до них не вмієш (Степан Васильченко, III, 1960, 124).
 [І (й)] не приступай; [І (й)] не (ані) приступити; [І (й)] приступити не можна (страшно) — про кого-небудь гордого, сердитого, зарозумілого і т. ін. — Гарна була дівка.. А горда та пишна, що й не приступай! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 139); Дивиться [Варка], наче зараз тебе з'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити... (Марко Вовчок, VI, 1956, 293).
Приступати (приступити) до бичка (бика) — те саме, що Брати (взяти) бика за роги (див. бик 1). — Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, — обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку приступити до бичка (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79).

3. до кого і без додатка. Настійно звертатися до кого-небудь, набридати комусь проханнями, вимогами і т. ін. — Готова [канапка]?.. — Та... не знаю.. — Пощо ж ти ходив, коли так? — приступала до нього Софія (Леся Українка, III, 1952, 498); Багато людей вибивало Андрієві очі за дрібні позички. Андрій метався і туди й сюди, мало не плакав, а нічого не міг вдіяти: всі на нього тюкали і приступали (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 231).
Приступати (приступити) з [гострим] ножем до горла — настирливо вимагати чого-небудь, домагатися чогось; змушувати кого-небудь до чогось. — А от як ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний, IV, 1958, 203).

4. перен., розм. Раптово охоплювати кого-небудь (про душевний стан, почуття, бажання і т. ін.). [Кушнірук:] А що тобі, отамане, знову туга до серця приступає? (Степан Васильченко, III, 1960, 19); Знаю, що такий батько лакомий заплакати, бо до нього приступає тоді і втіха і жаль (Лесь Мартович, Тв., 1954, 209); Твоя мрія швиденько полине.. І принесе з чарівної країни Краплю живої роси. І як приступить журба невсипуща Та до серденька твого, Тая росиця живуща-цілюща Буде живити його (Леся Українка, I, 1951, 61);
//  безос. [Одарка:] Задурив Марусі голову? Звів дівку з ума та й відсахнувся! [Микита:] Нехай собі дуріє, коли приступа! (Марко Кропивницький, I, 1958, 75); Зараз він мене втихомирив: «Коли вже так тобі приступило, друже, то добувай того півня» (Марко Вовчок, VI, 1956, 292);
//  Загрожувати комусь, наближатися до когось (про які-небудь неприємності, хворобу і т. ін.). Астма душила його. Остатнього часу надто часто вона приступала до нього (Леся Українка, III, 1952, 513); Помічати стали [гості], що я усе мовчком сиджу... Тоді напасть приступила... уразилися на мене, почали обносити (Марко Вовчок, VI, 1956, 258);
//  безос. Незабаром і приступило до мене, нечистий знов наслав на мене оту Хаброню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 264).
 Сон не приступає до кого — комусь не спиться. Тікає сон од очей безталанних, не приступає ж і до щасливих (Нечуй-Левицький, I, 1956, 160).

5. тільки недок., перен., рідко. Міститися біля чого-небудь, межувати з чимсь. Де він [шлях] вбіга на гору та де вже улиці будинків купами до нього приступають, який же він гучний та людний! (Марко Вовчок, I, 1955, 288); Видно, як амфітеатр [гір] наближається до Дніпра.. піднімається все вище та вище і приступає до самого Дніпра (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386).

6. діал. Наступати ногами. Штани на нім задовгі так, що він мусив їх підкотити, аби не приступати ззаду запятком (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 48.

Коментарі (0)