ПРИСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ПРИСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. приступлять; док.
1. до чого, з інфін. і без додатка. Починати що-небудь робити, братися за якусь справу, роботу і т. ін. — Час приступати до діла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 379); — Насамперед, приступаючи до всілякої розмови, треба починати аж із самісінького початку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51); Вчора після вечері — він пригадав — розбирали наряди на роботу, щоб приступати зранку (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 28); — Схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок, I, 1955, 26); Зняв [Павло] з пліч вила і приступив до праці: так налягав на них, що вони заганялися в гній по самий держак (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 116); З понеділка Анатолій уже приступив до своїх обов'язків начальника дільниці шахти «Велетень» (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 97); Після переможного закінчення війни радянський народ з величезною активністю приступив до мирної творчої праці (Радянська Україна, 5.XI 1952, 2).
2. до кого — чого і без додатка, розм. Наближатися,
близько підходити до кого-, чого-небудь; підступати.
— Не занось гніву на нас на той світ,.. — мовила
[бабуся] далі, приступаючи до ліжка Тетяни та вклоняючись
(Любов Яновська, I, 1959, 59); — Як на те, кого здибаю першого
із знакомих? Пана Гнатковського! Кланяюся, пізнає
мене, приступає ближче, подає руку (Лесь Мартович, Тв.,
1954, 207); Василь приступив до неї, поздоровкався й
пішов поруч з нею (Нечуй-Левицький, II, 1956, 60); Всі звірі, що
жили в тім лісі, хотіли хоч здалека придивитися новому
гостеві, але ніхто не смів приступити ближче (Іван Франко,
IV, 1950, 95); Коли Потопальський доповів, що зібралися
всі, комісар приступив до столу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961,
55); * Образно. Зостались [після пошесті] тільки ті,
до кого й смерть боялася приступити (Панас Мирний, IV,
1955, 255);
// Наближатися, нападаючи на когось, щось.
Не бояться [половці] жадних страт, Раз по разу
приступали, Полк за полком підсували (Іван Франко, XIII, 1954,
368); То приступали [супротивники], то одступали;
то розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище
(Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 106); Ой, як приступить
панота, як кинеться, наче ті звірі, — світу не видно! (Павло Тичина,
I, 1957, 105);
// перен. Зав'язувати з ким-небудь розмову,
знайомство, ближчі стосунки і т. ін. Почали [дядько,
Яків та Кохан] радитись, як приступити до тії панії
(Марко Вовчок, I, 1955, 74); [Катря:] Чи ти дурний, Зільку,
дівчат не любиш, чи приступити до них не вмієш (Степан Васильченко,
III, 1960, 124).
[І (й)] не приступай; [І (й)] не (ані) приступити;
[І (й)] приступити не можна (страшно) — про кого-небудь
гордого, сердитого, зарозумілого і т. ін. — Гарна
була дівка.. А горда та пишна, що й не приступай!
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 139); Дивиться [Варка], наче зараз
тебе з'їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані
приступити... (Марко Вовчок, VI, 1956, 293).
♦ Приступати (приступити) до бичка (бика) — те
саме, що Брати (взяти) бика за роги (див. бик 1). —
Жарти жартами, а я оце поїду в Бендери та причепою
причеплюсь, реп'яхом пристану до Бичковського, —
обізвалась Христина. — Я вже знаю, з якого боку
приступити до бичка (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 79).
3. до кого і без додатка. Настійно звертатися до
кого-небудь, набридати комусь проханнями, вимогами
і т. ін. — Готова [канапка]?.. — Та... не знаю.. —
Пощо ж ти ходив, коли так? — приступала до нього
Софія (Леся Українка, III, 1952, 498); Багато людей вибивало
Андрієві очі за дрібні позички. Андрій метався і туди
й сюди, мало не плакав, а нічого не міг вдіяти: всі на
нього тюкали і приступали (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 231).
♦ Приступати (приступити) з [гострим] ножем до
горла — настирливо вимагати чого-небудь, домагатися
чогось; змушувати кого-небудь до чогось. — А от як
ці брати приступлять з гострим ножем до горла, то
тоді й пізнають, що воно за брати (Панас Мирний, IV, 1958,
203).
4. перен., розм. Раптово охоплювати кого-небудь
(про душевний стан, почуття, бажання і т. ін.).
[Кушнірук:] А що тобі, отамане, знову туга до серця
приступає? (Степан Васильченко, III, 1960, 19); Знаю, що такий батько
лакомий заплакати, бо до нього приступає тоді і втіха
і жаль (Лесь Мартович, Тв., 1954, 209); Твоя мрія швиденько
полине.. І принесе з чарівної країни Краплю живої роси.
І як приступить журба невсипуща Та до серденька
твого, Тая росиця живуща-цілюща Буде живити його
(Леся Українка, I, 1951, 61);
// безос. [Одарка:] Задурив
Марусі голову? Звів дівку з ума та й відсахнувся!
[Микита:] Нехай собі дуріє, коли приступа! (Марко Кропивницький, I,
1958, 75); Зараз він мене втихомирив: «Коли вже так
тобі приступило, друже, то добувай того півня»
(Марко Вовчок, VI, 1956, 292);
// Загрожувати комусь,
наближатися до когось (про які-небудь неприємності, хворобу
і т. ін.). Астма душила його. Остатнього часу надто
часто вона приступала до нього (Леся Українка, III, 1952,
513); Помічати стали [гості], що я усе мовчком сиджу...
Тоді напасть приступила... уразилися на мене, почали
обносити (Марко Вовчок, VI, 1956, 258);
// безос. Незабаром
і приступило до мене, нечистий знов наслав на мене оту
Хаброню (Нечуй-Левицький, III, 1956, 264).
Сон не приступає до кого — комусь не спиться. Тікає
сон од очей безталанних, не приступає ж і до щасливих
(Нечуй-Левицький, I, 1956, 160).
5. тільки недок., перен., рідко. Міститися біля чого-небудь, межувати з чимсь. Де він [шлях] вбіга на гору та де вже улиці будинків купами до нього приступають, який же він гучний та людний! (Марко Вовчок, I, 1955, 288); Видно, як амфітеатр [гір] наближається до Дніпра.. піднімається все вище та вище і приступає до самого Дніпра (Нечуй-Левицький, II, 1956, 386).
6. діал. Наступати ногами. Штани на нім задовгі так, що він мусив їх підкотити, аби не приступати ззаду запятком (Лесь Мартович, Тв., 1954, 281).