Словник української мови

ПРИСТУПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРИСТУПИТИСЯ, ступлюся, ступишся; мн. приступляться; док., розм. Те саме, що приступати 1, 2. Я думаю, нема тяжчої та маруднішої роботи, як робота українського галицького публіциста, і приступатись до неї треба з міцною головою та твердою вдачею (Леся Українка, V, 1956, 87); [Карпо:] Тонка то дуже справа, і не знаю я навіть, як до неї приступитися (Вадим Собко, П'єси, 1958, 8); Поважно, з острахом, наче до першої сповіді, приступивсь Семен до граматки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 100); Славко приступився до Шарлоти, здійняв капелюх і подав їй руку (Лесь Мартович, Тв., 1954, 299); Тут, підрісши, заглядали вони крізь щілини паркана і тяжко заздрили гімназистам, що ганяли великого шкіряного м'яча, до якого їм, печерській голоті, і приступитися не було надії ніколи (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 36); — До Феді! Не ми будемо, коли не примусимо його признатися. До самого діда Власа приступимось! А таємницю добудемо (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 187).
 [І (й)] не приступайся; [І (й)] приступитися не можна (страшно): а) про кого-небудь гордого, сердитого, зарозумілого і т. ін. Мотря думала теж про Галю. «..Може, там така, що й не приступайся» (Панас Мирний, I, 1949, 356); б) про що-небудь страшне, недоступне і т. ін. Колись новісінькі дощані ноші, тепер уквітчані недбайливими латками та наліпленими шарами цементу, лякали, хоч і не приступайся до них (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 189); Оттак, бачиться, і стрельне [рушниця], що й приступитись страшно! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 7).