в означеннях
Тлумачення, значення слова «присуд»:

ПРИСУД, у, чол.

1. Ухвала суду про винність або невинність підсудного; вирок. Суд читає присуд: пустити на волю Андрія Тищенка, а Лукію Коломійцеву заслати на Сибір (Борис Грінченко, I, 1963, 401); Суддя читає швидко, але виразно. В залі стояла цілковита тиша, тут були лише, ті, кого по-справжньому хвилювала доля підсудних, хвилювало кожне слово присуду (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 263); Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосно відчеканив присуд військового трибуналу (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 31);  * Образно. Він лишився в шлюпці сам. Один як палець. А вгорі пекуче сонце вершило над ним свій невблаганний присуд (Василь Кучер, Голод, 1961, 308); Для мене це присуд одвічної долі — Кохать твої кучері з доброї волі (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 285);  * У порівняннях. Як останній присуд, пролунали постріли двох гармат від штабу Косінського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 98);
//  Чиє-небудь рішення про покарання когось. До мундира його пришпилено записку: «Зрадник Кобильський розстріляний за присудом губкому Комуністичної партії (більшовиків). Присуд виконав Петерс» (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 202); Він бачив, як вели злодія, як курінний оголосив йому свій присуд (Спиридон Добровольський, Очак, розмир, 1965, 69).

2. кого, чий, який, перен. Категоричне судження про що-небудь, оцінка чогось, авторитетна думка про щось. [Василь (до друзів):] Від того чи іншого вашого присуду мала залежати дальша моя діяльність, її напрямок (Володимир Самійленко, II, 1958, 102); [Річард (до Антоніо):] Не знаєте, як дорогий для мене і присуд ваш, і кожне ваше слово! (Леся Українка, III, 1952, 116); Крайнюк притих, наче зів'яв, але сторожко дослухається, жде присуду, який йому зараз винесе лікар Заброда (Василь Кучер, Голод, 1961, 172); Гоголь уже скінчив читати. Склав акуратно свої записи й стурбовано поглядав на Пушкіна. Настала вирішальна хвилина: який буде присуд Пушкіна? (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 601); Літературознавчу оцінку не можна вважати остаточним присудом, який прийдешнім поколінням лишень доведеться повторювати: вона максимальною мірою прагне об'єктивності, неминуче залишаючись в певних межах суб'єктивного (Радянське літературознавство, 11, 1971, 30).
 Оголошувати (виносити і т. ін.) присуд — категорично оцінювати кого-, що-небудь. У поемі «Смерть Гамлета» Бажай виступає войовничим партійним художником, що спирається на точне знання закономірностей суспільного розвитку. Він оголошує нещадний присуд всяким теорійкам про «надкласовість» інтелігенції (Історія української літератури, II, 1956, 126); Не просто спостерігає [письменник] і реально відбиває життя, а виносить над ним свій присуд, дає свою оцінку подіям і героям (Радянське літературознавство, 3, 1957, 118); Тоном [суворого] присуду — Дуже категорично. — Вам доведеться вдатися до нашого командування, — тоном суворого присуду мовила Марія. — Можливо ваше каяття візьмуть до уваги (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 163).

3. Рішення якого-небудь органу; ухвала. — Ми, князю, не винні, що була така воля й присуд високого сейму. Ми не маємо права зрікатися його присуду.., — промовив князь Домінік (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 229); Тарас наче бачить натовп народу на площі; от вийшли єзуїти ченці, читають присуд Ватікану (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 340);
//  також у сполуч. із сл. громада, народ, народний і т. ін. Постанова більшості певного колективу. [Річард:] А в чім, по-вашому, громадська воля? [Кембль:] А в тім, що ні король, ні парламент ламать не сміє присуду громади (Леся Українка, III, 1952, 26).

4. рідко. Те саме, що присудження. Софія Федорівна пише, що товариство згоджується.. заснувати жюрі задля присуду премії (Панас Мирний, V, 1955, 425).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 51.

Коментарі (0)