Словник української мови

ПРИСУДКО́ВИЙ, а, е, грам. Стос. до присудка; предикативний. При великій кількості супроводжуючих підмет або присудок залежних слів логічна пауза між підметовою та присудковою частиною стає обов'язковою, хоч ніяким розділовим знаком вона не відмічається (Художнє читання.., 1955, 99); Форми на -но, -то завжди виконують присудкову функцію (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 33); Присудкове підрядне речення.
▲ Присудкове слово — невідмінюване слово із значенням стану, що виступає як головний член у безособовому реченні. На означення раптової, несподіваної чи дуже швидкої дії Котляревський широко вживає незмінні присудкові слова, що наближаються своїм значенням до дієслівних форм минулого часу однократного доконаного виду (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 162).