в означеннях
Тлумачення, значення слова «присуджувати»:

ПРИСУДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУДИТИ, суджу, судиш, док., перех.

1. кого на що, до чого, кому що, також з інфін. Визнаючи когось винним, встановлювати йому яку-небудь міру покарання (про суд). Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй [щуці] присудити? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); Невдовзі вивели й інших засуджених.. Одну тільки Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Андрій Головко, II, 1957, 185); — Оце вона і є — Горпинка.. Таке діло вийшло, що матір її, значить, Явдоху Ґонту, на каторжні роботи присудили... (Олесь Донченко, III, 1956, 15);
//  з інфін. Вирішувати покарати когось в якийсь спосіб. Як зійшлися всі панове до їдної кімнати, Присудили Кармелюка на Сибір віддати (Українські народні думи.., 1955, 249); Князь присудив стяти Юрушеві голову, але Богаза випрохала в батька йому живоття (Нечуй-Левицький, III, 1956, 303); Січові братчики присудили провчити його дубцями і відпустити на покаяння (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 18).

2. Виносити рішення про сплату, передачу чого-небудь комусь (про суд та інші установи). — Позивайся з ним [з мужиком]; ну, присудять штраф. Та що з того? Хати в нього не візьмеш — не можна; земля не його; худоби також не руш (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 462); Волость присудила Лаврінові та матері батьківське добро, бо Карпо вже забрав свою частку ще за живоття батька (Нечуй-Левицький, II, 1956, 357); — Ви знаєте, що суд по закону присудив мені мою землю. — Суд і закон, пане, почався у вашому палаці, — понуро перебив його дід Дунай (Михайло Стельмах, I, 1962, 355); Іде [баба] і кляне свою невістку, що витолочила в неї траву, що ніяк од неї вона не відбере півклуні, що їй присудила районова земельна комісія (Остап Вишня, I, 1956, 65); Її також з інфін., розм. Обмірковуючи, обговорюючи чиюсь долю, поведінку і т. ін., вирішувати що-небудь. — Слухай, хлопче, — мовив до нього війт, коли його привели до громадської канцелярії. — Громада присудила, щоб ти жив у мене (Іван Франко, IV, 1950, 44); Оришка весело оповідала Христі,.. як одній жінці за крадіжку молока присудили цілий вік носити на шиї невеличкий глечичок (Панас Мирний, III, 1954, 335); Пішла вона до сусідів Поради просити... Присудили сусідоньки У наймах служити (Тарас Шевченко, I, 1963, 228); Піхтір має здавати лекцію по історії, і товариство присудило йому не йти сьогодні після обіду на лід, а сісти за роботу (Степан Васильченко, I, 1959, 164).

3. Виносити рішення про присвоєння якого-небудь звання, вручення нагороди, премії і т. ін. кому-, чому-небудь. [Енгельгардт (тисне руку Шевченкові):] Вам присудив учений наш конклав Високе академіка звання, І радий я вітати вас душевно (Іван Кочерга, III, 1956, 195); В 1906 р. Харківський університет присудив Франкові ступінь почесного доктора російської словесності (Радянське літературознавство, 3, 1957, 54); Жюрі Всесоюзного конкурсу імені Миколи Островського присудило.. другу премію за кращий твір про радянську молодь луганському письменникові В. Титову — автору широковідомої повісті «Всім смертям на зло» (Вітчизна, 9, 1968, 223).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 52.

Коментарі (0)