в означеннях
Тлумачення, значення слова «присувати»:

ПРИСУВАТИ, аю, аєш і ПРИСОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУНУТИ, ну, неш, док.

1. перех. Сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось; підсувати. Не присувай соломи до вогню (Номис, 1864, № 5887); Констанцій.. розкладає документи різні на столику, присуває до столика крісло (Леся Українка, III, 1952, 270); Вчитель привітно стрічає отця Вікентія, присовує стілець, запрошує сісти (Михайло Стельмах, I, 1962, 275); Ганна Петрівна присунула до дверей.. діжку з водою (Остап Вишня, Весна.., 1949, 15); Майя та Люся присунули до дивана ще кілька стільців, бо на дивані всі не вмістилися (Наталя Забіла, Катруся.., 1955, 19);
//  також у сполуч. із сл. до себе, собі. Сунучи, наближати що-небудь до себе. Він присував до себе ближче чадну лампу, закладав за вуха непокірні коси й обертався в деспота (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 323); — Розкажіть, як ви потрапили до нас? — присовує [воєнком] до себе невеличкий листок паперу і нахиляє над ним свій двокольоровий чуб (Михайло Стельмах, II, 1962, 158); Він присунув собі крісло і сів біля столу поруч з Чаплею (Іван Франко, VIII, 1952, 19); Генерал сів за стіл, присунув карту і, нахмуривши сиві брови, почав щось ворожити своїм червоним олівцем (Натан Рибак, Опов., 1949, 13);
//  Частуючи когось, ставити ближче до нього їжу, питво. За кілька хвилин самовар вже пихкав на столі, а мій хазяїн, запевняючи, що дуже радий нашій стрічі, присував мені склянку чаю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); Несе [мати] в глиняній мисочці немудру вечерю, ставить на стіл, присуває дерев'яну сільничку, на якій лежить надірваний стручок перцю (Михайло Стельмах, I, 1962, 135); Яким нічого не говорив, — їв мовчки, що йому мати присовувала (Нечуй-Левицький, I, 1956, 190); Він відкинувся на спинку крісла. Ольга Петрівна налила йому другу склянку, потім покраяла пиріг і присунула тарілку (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 227);
//  розм. Зачиняти, причиняти (ворота, хвіртку і т. ін.). Вона пропустила нас у ворітця і присунула їх за нами, накинувши липовий зашморг на стояна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 422);
//  Наближати що-небудь впритул до когось, чогось. — А пішла б зажене? — питав він, присовуючи до неї своє широке та дзюбате обличчя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 239).

2. тільки док., неперех., розм. Підійти, наблизитися до кого-, чого-небудь. Чоловіки й парубки присунули до Павла ближче (Марко Вовчок, I, 1955, 174); Стало чути, як мостом через Здвиж котились якісь вози, уривками долинала пісня.. Дівчата потихеньку присунули ближче до шляху (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 190);  * Образно. Війна присунула в самий Київ. Останні червоноармійці перейшли Дніпро. На вулицях заревли німецькі марші (Юрій Яновський, II, 1954, 33).

3. тільки док., неперех., перен., розм. Прийти, з'явитися куди-небудь (іноді з несхвальним відтінком). Як настав ранок — так він і пішов з дому, хіба в обід прийде, а то часом і ввечері присуне (Панас Мирний, IV, 1955, 116); — А як вовк присуне? — шепче знов Галя (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Одинадцята година дня, а студент-фізкультурник ще спить. Прокинеться, коли присунуть на дармовий сніданок його друзі (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 53);
//  Прийти, важко ступаючи, ледве пересуваючи ноги. То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село, та смутний, та сердитий.. А то трохи не щодня плентається по селу (Панас Мирний, IV, 1955, 237);
//  Прийти, з'явитися у великій кількості, суцільною масою. Він догадався, що це недаром ціла піщанська громада присунула (Панас Мирний, I, 1949, 302); Все те юрмище, покину виси роботу й навіть базарування, як ніколи густо, присунуло на кумедію (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 202);
//  Бути доставленим, прибути у великій кількості (про товар). З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Панас Мирний, I, 1949, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 50.

Коментарі (0)