Словник української мови

ПРИСВЯ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до присвятити. Наше мистецтво — це мистецтво, присвячене красивій і здоровій людині, людині-творцеві, людині-працівникові (Максим Рильський, IX, 1962, 165); Геніальний твір К. Маркса «Капітал» присвячений теоретичному аналізу закономірностей виникнення, розвитку і загибелі капіталістичного ладу (Комуніст України, 6, 1966, 19); [Аркадій:] Завтра в газеті буде твій портрет і цілі сторінки, присвячені проектові (Олександр Корнійчук, I, 1955, 94);
//  присвячено, безос. присудк. сл. Один з найбільших розділів нової експозиції [виставки] присвячено показові досягнень учених України, їх внескові у розвиток науково-технічного прогресу (Радянська Україна, 13.III 1971, 4); Немало сторінок у творах В. І. Леніна присвячено охороні природних багатств (Знання та праця, 12, 1969, 3).
♦ Присвячений пам'яті див. пам'ять.