в означеннях
Тлумачення, значення слова «присвоювати»:

ПРИСВО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСВО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.

1. Робити що-небудь чуже своєю власністю; привласнювати. — Вся громада гнівна на тебе за те, що ти [Тугар Вовк] присвоюєш собі громадський ліс і полонину (Іван Франко, VI, 1951, 24); — Я людина чесна, я не хочу присвоювати чужого добра (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 457); Присвоїв мою сокиру (Словник Грінченка);
//  Видавати що-небудь чуже за своє. Присвоїти чийсь винахід;
//  Захоплювати, брати на себе (владу, права, звання і т. ін.). — Ого! Може, й тут присвоюєте ви собі право сягати активно в моє життя? — спитала вона, приступаючи до мене ближче (Ольга Кобилянська, III, 1956, 41); Король присвоїв собі виключне право (монополію) на виробництво та продаж мила, вина,.. заліза і продавав це право окремим багачам (Нова історія. Підручник для 8 кл., 1956, 7); Присвоювати владу;
//  заст. Сприймати, засвоювати. Усього вчиться [Іван] в школі, все присвоює собі іграшкою, виучується з приємністю (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 60);
//  рідко. Робити що-небудь своєю постійною ознакою, властивістю. Відтоді ходила [попадя] все на пальцях і цей хід присвоїла собі й до сьогодні (Лесь Мартович, Тв., 1954, 234).

2. Надавати кому-небудь певні звання, права, повноваження і т. ін. Президія Верховної Ради СРСР: ..и) нагороджує орденами й медалями СРСР і присвоює почесні звання СРСР (Конституція СРСР, 1963, 11); Уряд присвоїв йому [І. В. Мічуріну] звання заслуженого діяча науки й рідне його місто Козлов перейменував у Мічурінськ (Олександр Довженко, I, 1958, 494); Весною Василеві присвоїли звання старшого лейтенанта (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 59);
//  у сполуч. із сл. ім'я. Називати установу, підприємство і т. ін. на честь якої-небудь видатної особи, визначної події або організації;
//  розм. Призначати комусь що-небудь, нагороджувати чимсь. І став за двох служити Ікраєв Улабан. Ходив за двох в атаки Під кулеметний шквал. І дві йому відзнаки Присвоїв генерал (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 96).

3. заст. Приймати до себе (у сім'ю, товариство і т. ін.). Ото ви присвоїли собі цигана, а він у вашому селі і краде коні (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 15.

Коментарі (0)