в означеннях
Тлумачення, значення слова «присилати»:

ПРИСИЛАТИ, аю, аєш, недок., ПРИСЛАТИ, пришлю, пришлеш; мн. пришлють; док., перех.

1. Відправляти що-небудь поштою або посильним. Чи не могли б Ви присилати мені листами коректу? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 204); Вони казали, що будуть присилати мені сюди гроші і матеріали для друкування в Галичині (Леся Українка, V, 1956, 256); — Ти хоч би телеграму толкову прислав був (Андрій Головко, I, 1957, 480);
//  Передавати щось ким-небудь, через кого-небудь. — Зайдіть лишень, — кажу, — то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала (Марко Вовчок, I, 1955, 11); Вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Цар не ховав невдоволення, корив Кутузова за здачу без бою Москви, обіцяв прислати план розгрому Наполеона, розроблений у Петербурзі (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 355).

2. Направляти кого-, що-небудь кудись, з певною метою. — Лікаря ми будемо присилати час від часу. Оксен обіцяв, а ти його знаєш (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 444); — Нас громада прислала... ми громаді служимо... (Панас Мирний, I, 1949, 381); — Дивуюся, що ти не прислав за нами цілу валку оцих колісниць на вісімдесят душ... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 12); Він писав, що пришле у Млинки свою доньку Олесю в гості до діда та баби і просив зустріти її на пристані (Олесь Донченко, VI, 1957, 12);
//  за ким. Викликати когось куди-небудь через когось. Мокрицький звик, що його маестро може прислати за ним і о другій годині ночі (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 117); Вчений агроном не чекав, коли за ним пришлють з управи поліцая: він пішов сам до старости (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 5);
//  Направляючи когось куди-небудь, призначати на якусь посаду. Відділ народної освіти прислав у село завзятого учителя, який недарма отримував щомісяця тридцять фунтів жита (Михайло Стельмах, II, 1962, 97); — Слово має товариш Дорош. Прислали його до нас секретарем партійної групи, і буде він робити на фермі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 120).
 Присилати (прислати) старостів (сватів); Присилати (прислати) (людей) за рушниками — те саме, що Засилати (заслати) старостів (див. засилати). Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (Казки Буковини. Казки Верховини, 1968, 29); Родичі переказали, що Лукіян Середа згоден віддати за Грицька дочку — «нехай присилає сватів». І Грицько наважився нарешті (Андрій Головко, II, 1957, 513); — Попроси, щоб сьогодні, або хоч завтра, нехай присила [сотник] людей за рушниками, а у неділю і весілля (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 16.

Коментарі (0)