в означеннях
Тлумачення, значення слова «присипляти»:

ПРИСИПЛЯТИ, яю, яєш, рідко ПРИСИПАТИ, аю, аєш, недок., ПРИСПАТИ, сплю, спиш; мн. присплять; док., перех.

1. Викликати сон у когось, примушувати спати кого-небудь. — Насилу свій кагал приспав, тепер можна й рушати, — квапився Охрім (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 383); Хороший літній ранок у лісі приспав молоду жінку. Спала вона в машині, якось умостившись на задньому сидінні (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 33);
//  Заколисуючи або співаючи колискову пісню, навівати сон (на дитину). По низеньких хатках, у нужді та латках Присипляла нею [піснею] сина кріпачка! (Панас Мирний, V, 1955, 281); Був вечір. Старий Крайс лагодив на завтра збрую, Кайла присипляла дитину (Степан Тудор, Народження, 1941, 72); — Я тебе нагодувала І сповила і приспала; Колишу тебе й співаю: Спи, дитино! Баю, баю! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 147);
//  Викликати стан, подібний до сну, за допомогою гіпнозу або наркотиків.  * Образно. Новітні утопісти присипляють своїх героїв, наводять на їх летаргію, гіпноз, і тоді вже.. весь.. катехізис питань та відповідей просто сниться тим героям (Леся Українка, VIII, 1965, 158).

2. перен. Викликати, спричинювати забуття чого-небудь реального. Тихий спокій ночі колише її, присипляє думки в голові, жалощі й радощі в серці... (Панас Мирний, III, 1954, 150); І до чого ж нині важка голова! Не встиг, видно, видатний хірург приспати пригаданого й передуманого протягом ночі (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 222);
//  Послаблювати силу вияву якого-небудь почуття, переживання і т. ін., робити їх менш відчутними. Ні поля, ні гаї, Ні пташки щебетливі Не приспали мої Суми — болі вразливі (Борис Грінченко, I, 1963, 147); [Килина:] І нащо я Ж єні виявила своє горе, краще було б придавити, приспати!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 424); Ішов [Степан] і співав, щоб додати собі бадьорості і щоб заглушити страх, який так і не змогла до кінця приспати горілка (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 271); В листі.. так і було написано про ту силу, яка існує в Хомі і яку він приспав своїми дотепами, жартами? лінькуватістю (Натан Рибак, Час, 1960, 741).

3. перен. Робити бездіяльним, інертним; утримувати від активної участі в чому-небудь. Коли письменник, художник, композитор бачить світ викривлено.., коли він своїми творами присипляє людей чи отруює людську свідомість — нема йому тоді ніякого виправдання! (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 261); — Що ж вдієш, коли раніше довелося довго спати. Чи то пак довго нас присипляли. Я думаю часом, скільки б я зміг устигнути замолоду, якби раніше було інше життя, якби у Василівці була хоч маленька бібліотека (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 366); Царські свободи — це та ж «колисанка», розрахована на те, щоб приспати народ (Радянське літературознавство, 4, 1963, 120).

4. перен. Обманом, хитрощами змушувати кого-небудь забути про обережність, створювати ілюзію спокою, безпечності. — Треба і його [магната] добре приспати удаваною покорою (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 307); Отож, усе вже було готове, слід було тільки тихенько посидіти в лісі й приспати ворога, створити ілюзію, що ніякої небезпеки поблизу нема, можете, мовляв, панове, спати і жити спокійно... (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 57); — Пане гетьмане, дурить тебе шляхта! — кричав полковник Пушкар, — хочуть приспати, доки стягнуть армію (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 394).
 Присипляти (приспати) увагу (пильність, настороженість і т. ін.) чию — відвертати чию-небудь увагу від чого-небудь, послаблювати пильність до чогось. За Острополем Вишневецький звелів палити фальшиві огнища по степу і тим присипляти пильність упевнених у собі дозорних з табору Косінського (Іван Ле, Наливайко, 1957, 56); [Гостомисл:] Мов залізним обручем Я обкрутив його, приспав його Славутню бачність, вколисав його [Святослава] (Іван Франко, IX, 1952, 253); Там, де був Гар матій, можна було приспати хоч трохи увагу жандармського управління (Михайло Стельмах, I, 1962, 330); — Як собі хочеш, але ти мусиш приспати есесівську настороженість і розвіяти їхню підозру (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 57).

5. перев. док., перен., рідко. Задавити, задушити ненароком під час сну.  * Образно. Думи мої, думи мої. Лихо мені з вами!.. Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину (Тарас Шевченко, I, 1963, 47);
//  Умертвити, убити. Он, вивернувся [Загнибіда], як кабан, вередує.. Коли б не гріх, приспав би тебе — довіку не підвівся! (Панас Мирний, III, 1954, 100); Та мить і... гранату Микола підняв, Рудого фашиста Навіки приспав (Павло Усенко, Дорогами.., 1951, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 17.

Коментарі (0)