ПРИ́ТЧА, і, жін.
1. Оповідний літературний твір
алегорично-повчального характеру, змістом близький до
байки. Збірник «Мій Ізмарагд» [І. Франка] у значній
частині дає варіації старовинних притч і легенд різних
часів і народів (Максим Рильський, III, 1956, 271); В індійській
притчі розповідається, як молодий пустельник провів
роки в самотності і роздумах (Знання та праця, 3, 1967, 20);
Певного розвитку на Русі набули прислів'я, приказки,
притчі, загадки, які є проявом народної мудрості
(Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 506); Притча фактично є
поширеним різновидом байки і відрізняється від
останньої тим, що висновки, мораль спеціально не
виділяються в ній, а випливають безпосередньо із самого викладу
чи є його складовим елементом (Радянське літературознавство, 11, 1971,
67);
// Алегоричний вислів. Збудилась загальна увага
до символу, до притчі, яка, відкидаючи дидактику,
тяжіє до драми... (Радянське літературознавство, 1, 1973, 22);
// Розповідь
про що-небудь. Потім насмішкувато, мовби глузуючи
з себе, розповідає [Сухомлин] притчу про
виноградарську комсомольсько-молодіжну ланку, що нею він на
нарадах козиряв, хоч та ланка складалася в основному з
таких комсомолок, у яких уже й онуки були... (Олесь Гончар,
Тронка, 1963, 336); — Та ось не перебаранчайте!
Доказуй уже, Мусію, свою притчу (Андрій Головко, А. Гармаш,
1971, 316).
♦ Бути (стати) притчею [во язицех], заст. — бути
предметом загальних розмов, постійних пересудів.
Притчею во язицех був свого часу фразеологічний словник
Дубровського (Максим Рильський, III, 1956, 64); Довелось
[сотникові] самому Розкидати [добро], розточити, І добра
нікому Не зробити ні на шеляг, І притчею стати
Добрим людям (Тарас Шевченко, II, 1963, 200); Але всі.. її вчинки не
зашкодили їй стати в Бобринці притчею во язицех
(Збірник про Кропивницького, 1955, 54); Що за притча! —
уживається при вираженні здивування з якогось приводу.
2. розм. Який-небудь непередбачений випадок; пригода, подія. В однім селі сталася така притча: прийшло на народ нещастя (Українські народні казки, легенди.., 1957, 311); Стрівся старець з Петром та й каже: «Яка сьогодні зо мною кумедна притча трапилась: трохи був на смерть не подавився!» (Олекса Стороженко, I, 1957, 34); Заговорив Пригода: — А в мене притча була з парторгом. Прийшов я на роботу писатися,.. коли це він питав мене про партійність (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 27).