в означеннях
Тлумачення, значення слова «притлумлювати»:

ПРИТЛУМЛЮВАТИ, юю, юєш і ПРИТЛУМЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПРИТЛУМИТИ, лумлю, лумиш; мн. притлумлять; док., перех., розм.

1. Те саме, що приглушувати 1. Скрегіт підйомних кранів, гудки пароплавів притлумлюють гомін моря під стінами міста (Вітчизна, 10, 1971, 159).

2. Припиняти, ліквідувати або послаблювати що-небудь. Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг, і знявсь пожар такий, аж загорівся сніг. У ратуші пан війт зліз на високу вежу і радив притлумить соломою пожежу (Леся Українка, I, 1951, 278).

3. перен. Не давати можливості чому-небудь виявлятися, розвиватися; глушити, заглушувати. Сумні «могильні» мотиви українських поетів дошевченківської доби не притлумлювали, не заколисували свідомість народну, а роз'ятрювали її (Літературна Україна, 1.IV 1969, 3); Лютує миколаївська цензура, силкуючись притлумити будь-який прояв вільної думки (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 30); Стала сама [Дозя].. нищити і притлумляти в душі його всяку іскорку.. прив'язання к собі (Іван Франко, VIII, 1952, 282).

4. перен. Морально пригнічувати кого-небудь, виявляючи свою зверхність. Онопрій довго парубкував, служив при дворі, свойого не мав нічого, аж нараз пан казав йому брати Марту. Се було його нещастя, бо Марта взяла його під ноги, притлумила, прибила до землі (Іван Франко, III, 1950, 203).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 65.

Коментарі (0)