в означеннях
Тлумачення, значення слова «притулятися»:

ПРИТУЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРИТУЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИТУЛИТИСЯ, тулюся, тулишся, док.

1. до чого. Ставати, сідати, лягати, обпираючись об щось або прихиляючись до чого-небудь. Притуляється [Фатьма] до дерева і дивиться на море... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 396); — Це ти? — іще тісніше притуляється [жінка] до одвірка, щоб не впасти (Михайло Стельмах, II, 1962, 290); Доки мати підтягувала гніт у каганцеві (щоб виднішою була синові хата!), Данько, притулившись до теплого комина і відігріваючи закляклі руки, стежив, як радісно шапарює по хаті Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 140);
//  перев. чим і без додатка. Щільно притискатися, припадати до чого-небудь. Дівчина підходить до вікна й притуляється лобом до холодної шибки (Олесь Донченко, V, 1957, 359); Карпо почав розказувати, як ящірки гублять хвости і як потім прилазять за ними. І тілько притулиться, — так хвіст і прискоче сам знову (Панас Мирний, I, 1954, 256); Старий Сулейман у білім халаті.. так притуливсь до надгробника, що його трудно було відрізнити від каменя (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 125); — Я ще як малим був, то, бувало, пожену корову пасти, а сам сяду на землю, притулюсь вухом до телеграфного стовпа, слухаю, як він гуде різноголосо, і мрію (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 76).

2. Тісно присуватися, пригортатися до кого-, чого-небудь; горнутися. Щось стало між нами. Я не смів притулитись до материних грудей, обняти сестру (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 365); Вони мовчали, притулившись одне до одного (Олесь Донченко, V, 1957, 477).
 Притулятися (притулитися) губами до кого—чого — цілувати кого-небудь. Мати міцно обняла сина й притулилася губами до його опуклого лоба (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 295).

3. тільки док. Знайти собі притулок; поселитися. — Нема ж в мене родиноньки, ні до кого притулитися (Павло Чубинський, V, 1874, 146); Жив він, як і всі сімейні робітники, в невеличкім будиночку, що ділився на два приміщення, в одному з яких і притулилася його родина (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 310);  * Образно. Хати, хати... А в кожній з них притулилося людське горе (Гнат Хоткевич, II, 1966, 316);
//  Приєднатися, пристати до кого-, чого-небудь. Пан Ригорович мав було покинути і своє боярство і притулитися до чужого весілля (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 218).

4. розм. Розміщуватися, розташовуватися, влаштовуватися де-небудь (перев. на невеликому, тісному просторі, в незвичному, незручному місці). Один по одному вони виходили з душної кімнати, від весільного столу, і притулялись перекурити на призьбі (Юрій Смолич, Мир хатам.., 1958, 61); Семен теж притулився оддалік під осмаленим деревом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 123); Село Шпитьки притулилося під горою: ми, значить, під'їжджаємо на німецькій штабній машині, зупиняємось із метою розвідати (Юрій Яновський, I, 1954, 65);
//  перев. док., до чого. Розташуватися біля чого-небудь великого. — Давай, хоч з коліна вилупи! Плачу, бач, за те, що моя землянка притулилась до панського глинища (Нечуй-Левицький, I, 1956, 56); Біля низенької сірої хатинки, що притулилася до темної стіни башти, стояли, сиділи у сірих поіржавілих куртках рудокопи (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 317); Сосонка — невелике село. Рядочком хат воно притулилося до лісу, вперлося городами та садками в обидва береги Русавки (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 13).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 71.

Коментарі (0)